Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У лютому 2008р. Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (далі –Комітет) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі –Підприємство) у доход Державного бюджету України 216063,34грн.

Позовні вимоги Комітет обґрунтовував тим, що за результатами перевірки його діяльності, здійсненої Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим (далі –Управління), було виявлено факт завищення на 216063,34грн. кошторисної вартості робіт за договорами, укладеними з Підприємством, у зв'язку з чим він, на виконання Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) звернувся до Підприємства з вимогами повернути зайво сплачені кошти, проте Підприємство відмовилось здійснити таке повернення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2008р. (суддя ДворнийІ.І.) в задоволенні позовних вимог Комітету відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2008р. (колегія суддів: ДугаренкоО.В., ЗаплаваЛ.М., ФенькоТ.П.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Комітет не довів обґрунтованості своїх позовних вимог.

Комітет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2008р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Комітет обґрунтовує тим, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст.ст. 8, 10 та 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", ст. 891 Цивільного кодексу України, п.46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 (550-2006-п) .

Управління та Підприємство не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Комітету до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.10.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукГ.А. –головуючий, судді МачульськийГ.М. та ШаргалоВ.І.

15.10.2008р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Комітету, у якому він просить зупинити провадження у справі у зв'язку з тим, що ним в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим оскаржується акт ревізії від 04.12.2007р., складений Управлінням, на якому ґрунтуються його позовні вимоги.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки Вищий господарський суд України, виходячи із наданих йому ст.ст. 111-5 та 111-7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, не приймає нових доказів по справі, а перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи з обставин, які існували на момент прийняття ними оскаржуваних судових актів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Комітету не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–у 2006р. між Підприємством та Комітетом було укладено сім договорів на виробництво науково-технічної продукції, у яких була обумовлена загальна вартість робіт згідно відповідної кошторисної документації та порядок розрахунків;

–укладені між Підприємством та Комітетом сім договорів на виробництво науково-технічної продукції відповідають вимогам ст.ст. 528, 627, 629 та 632 Цивільного кодексу України;

–Підприємство виконало роботи за укладеними з Комітетом сімома договорами на виробництво науково-технічної продукції у повному обсязі;

–Комітет у повному обсязі оплатив роботи, виконані Підприємством за укладеними з ним сімома договорами на виробництво науково-технічної продукції;

–за результатами ревізії фінансово-господарського діяльності Комітету, проведеної Управлінням та відображеними в акті №07-21/43 від 04.12.2007р., встановлено, що Підприємство при розрахунку кошторисів за сімома договорами, укладеними з Комітетом, порушило вимоги ст. 10 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", що призвело до завищення кошторисної вартості робіт за вказаними договорами на суму у розмірі 216063,34грн.;

–на адресу Комітету були направлені вказівки №07-14/171 від 12.01.2008р., згідно з якими на нього було покладено обов'язки щодо відшкодування Підприємством 216063,34грн. до Державного бюджету України, у зв'язку з чим він звернувся з відповідними вимогами до Підприємства, проте Підприємство відмовилось здійснити відповідне відшкодування.

Частина перша ст. 844 Цивільного кодексу України визначає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що і Підприємство, і Комітет, виконуючи укладені між ними сім договорів на виробництво науково-технічної продукції (з урахуванням відповідних кошторисів), діяли у відповідності до вимог Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Твердження Комітету, наведене у касаційній скарзі, про порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст. 891 Цивільного кодексу України, є необґрунтованим, оскільки вказана норма встановлює відповідальність підрядника за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт при виконанні договорів підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Між тим, як встановлено господарськими судами першої та другої інстанцій, договори, укладені між Підприємством та Комітетом, є договорами на виробництво науково-технічної продукції, а їх предметом є не проведення проектних та пошукових робіт, а виконання робіт з проведення виробничого етапу інвентаризації земель, тобто відносини щодо цих договорів регулюються нормами Цивільного кодексу України (435-15) про звичайний підряд, а не про підряд на проектні та пошукові роботи.

Посилання Комітету у касаційній скарзі на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами ст.ст. 8, 10 та 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" є безпідставними, оскільки вказані норми регулюють (визначають) основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, права державної контрольно-ревізійної служби та правове становище службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у даній справі між Комітетом та Підприємством щодо виконання укладених між ними сімох договорів на виробництво науково-технічної продукції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Комітету не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2008р. у справі №2-7/2496-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим – без змін.