ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 2/144-42 ( rs303968 ) (rs303968)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2007
у справі
господарського суду Волинської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічно-косметичний
центр"Прімотом"
про
стягнення 12211,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явилися
від відповідача:
Вацлав Моска -генеральний директор
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від
27.11.2006 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ТОВ Хімічно-косметичний центр "Прімотом" на
користь СПД ФО ОСОБА_1. - 12211,00 грн. заборгованості, в т.ч.
11000,00 грн. орендної плати та 1211,00 грн. боргу згідно договору
про співпрацю, 207,00грн. витрат зі сплати державного мита та
118,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою послуг на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виселено ТОВ "Прімотом" із займаного ним приміщення, яке
знаходиться за адресою: Волинська область, Володимиро-Волинський
район, с. Льотниче вул. Перемоги, 29, площею 465,1 кв.м.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.06.2007 рішення господарського суду Волинської області від
27.11.2007 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь
позивача 11000 грн. заборгованості з орендної плати та виселення
із займаного приміщення, з прийняттям в цій частині нового
рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В решті частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
відповідно до ст.ст. 526, 767 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві
річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму
та її призначенню.
Однак, позивач передав відповідачу нежитлове приміщення в
оренду в стані, який не відповідав вимогам договору оренди
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції СПД ФО
ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить її скасувати посилаючись на те, що
судом порушенні норми матеріального та процесуального права,
зокрема, Закон України "Про архітектурну діяльність" ( 687-14 ) (687-14)
,
Закон України "Про планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
,
ст.ст. 4-2, 32, 33, 36, 43, 94, 102,- Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 14.02.2005 СПД ФО
ОСОБА_1., (орендодавець) та ТОВ "Хімічно-косметичний центр
"Прімотом", (орендар), уклали договір оренди, згідно умов якого
позивач передає відповідачу в оренду нежитлове приміщення, яке
знаходиться за адресою: Волинська область, Володимиро-Волинський
район, с.Льотниче вул. Перемоги, 29 загальною площею 465,1 кв.м.
(перший та другий поверхи). Термін дії договору встановлено з
15.02.2005 до 15.02.2008, тобто 3 роки.
Статтею 759 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає
або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за
плату на певний строк.
Відповідно до п.п. 1.4 та 2 договору, позивач зобов'язався
передати відповідачу в оренду нежитлове приміщення, стан якого
придатний для розміщення ділового офісу та виробництва
побутово-косметичної хімії.
Як встановлено господарськими судами, позивач передав
відповідачу нежитлове приміщення в оренду в стані, який не
відповідав вимогам договору оренди та потребував ремонту. Актом
приймання-передачі майна від 17.02.2005 сторони встановили
недоліки нежитлового приміщення при передачі його в оренду,
зокрема, що об'єкт оренди потребує ремонту, підключення
електроенергії та газу, а також налагодження сантехніки та
каналізаційного обладнання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
За приписами ст. 767 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у
стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Позивач та відповідач при укладенні договору оренди пунктом 7
передбачили та погодили, зокрема, що відповідач зобов'язується
використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням,
своєчасно здійснювати платежі, а також здійснювати за власний
рахунок тільки поточний ремонт орендованого майна.
В силу ст. 776 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її
використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач
має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в
рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування
вартості ремонту.
Оскільки, відповідач за умовами договору оренди взяв на себе
зобов'язання використовувати приміщення за цільовим призначенням з
лютого місяця 2005 року, а сторони погодили необхідність
проведення в даному приміщенні капітального ремонту, тому
відповідач проводив його в орендованому приміщенні. Затрати
орендаря на проведення капітально го ремонту значно перевищили
нарахований орендодавцем розмір заборгованості з орендної плати.
Відповідно зі ст. 778 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за
згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою
наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних
витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за
користування річчю.
Як встановлено господарським судом, 14.05.2006 позивач
повідомив відповідача про припинення дії договору, оскільки за
останнім, станом на 14.05.2006 рахувалась заборгованість з
орендної плати. Однак, така позиція позивача не відповідає умовам
договору оренди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, оскільки,
відповідач за власний рахунок та за погодженням позивача виконував
капітальний ремонт в орендованому приміщенні, для його цільового
використання за умовами договору оренди, то позивач зобов'язаний
затрати понесені відповідачем на капітальний ремонт зарахувати в
орендну плату, а не розривати договір оренди. Укладений позивачем
та відповідачем договір оренди від 14.02.2005 не може вважатись
припиненим чи розірваним в односторонньому порядку.
14.05.2005 позивач та відповідач також уклали договір про
господарську співпрацю, згідно умов якого сторони взаємно
зобов'язались виконувати різні послуги, зазначені в реєстраційних
документах юридичних осіб. Згідно п.2 вищевказаного договору, на
кожну форму та вид співпраці сторони зобов'язались укладати окремі
договори, в яких будуть узгоджені всі умови, в тому числі і
фінансові.
На виконання умов даного договору, 18.11.2005 позивач та
відповідач підписали акт виконання наданих послуг. Проте, через
непередбачені витрати, пов'язані з виконанням п. 2 договору про
господарську співпрацю відповідач зобов'язувався доплатити
позивачу кошти в сумі 1 211,00 грн.
Даним актом сторони підтвердили, що послуги виконані
позивачем в повному обсязі, тому господарські суди обгрунтовано
дійшли висновку про стягнення з відповідача 1211,00 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому постанова апеляційної інстанції відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підстав для її
скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.06.2007 Львівського апеляційного
господарського суду зі справи № 2/144-42 ( rs303968 ) (rs303968)
залишити без
змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко