Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У грудні 2007р. Фонд майна Автономної Республіки Крим (далі – Фонд) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив спонукати Приватне підприємство "Андріс" (далі –Підприємство) укласти з ним додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна від 17.05.2005р. (далі –Договір від 17.05.2005р.).

Заявою №08-14/2725 від 03.04.2008р. Фонд уточнив позовні вимоги та просив господарський суд Автономної Республіки Крим внести зміни до Договору від 17.05.2005р. (а.с. 65 –67).

Позовні вимоги Фонд обґрунтовував тим, що Підприємство відмовляється вносити зміни до Договору від 17.05.2005р., посилаючись на частину сьому ст. 181 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. (суддя ГайворонськийВ.І.) у задоволенні позовних вимог Фонду відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. (колегія суддів: ЗаплаваЛ.М., ПрокопаничГ.К., ФенькоТ.П.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) та мотивовані відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фонду про зміну Договору від 17.05.2005р.

Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. скасувати та спонукати Підприємство укласти з ним додаткову угоду до Договору від 17.05.2005р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фонд обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не взяли до уваги ст.ст. 10 та 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанову Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" від 27.12.2006р. №1846 (1846-2006-п) та п.5 Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.01.2007р. №43 (z0099-07) .

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Фонду, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що постанова та рішення, які оскаржуються, прийняті при правильному застосуванні норм матеріального права.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.10.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукГ.А. –головуючий, судді МачульськийГ.М. та ШаргалоВ.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фонду не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–між Фондом та Підприємством укладено Договір від 17.05.2005р., п.3.4 якого передбачає, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством;

– постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" від 27.12.2006р. №1846 (1846-2006-п) внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1995р. №786 (786-95-п) , у зв'язку з чим Фонд 15.08.2007р. направив на адресу Підприємства Додаткову угоду №1 до Договору від 17.05.2005р., згідно з п.п.7 та 8 якої за вказаним договором з 27.12.2006р. вводиться новий розмір орендної плати

та Підприємство зобов'язується протягом місяці з моменту підписання зазначеної додаткової угоди сплатити донараховану оренду плату;

–Підприємство 04.09.2007р. направило на адресу Фонду протокол розбіжностей, де пропонувало п.7 Додаткової угоди №1 змінити та викласти в такій редакції: "Розрахунок орендної плати вводиться з моменту підписання протоколу розбіжностей сторонами" та вилучити з Додаткової угоди №1 п. 8;

–Фонд 08.10.2007р. направив на адресу Підприємства протокол врегулювання розбіжностей, проте Підприємство повідомило Фонд, що воно не погоджується з таким протоколом, у зв'язку з чим відмовляється від його підписання.

Беручи до уваги п.3.4 Договору від 17.05.2005р., зміст якого наведено вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим твердження господарського суду першої інстанції про те, що у разі зміни Методики розрахунку плати за оренду державного майна для перегляду її розміру достатньо звернення з відповідною вимогою однієї із сторін вказаного договору, що і зробив Фонд.

Між тим, як зазначено вище, Фонд звернувся до Підприємства з вимогою про перегляд розміру орендної плати за Договором від 17.05.2005р. лише 15.08.2007р., запропонувавши при цьому внести відповідні зміни до вказаного договору з 27.12.2006р.

Відповідно до частини третьої ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Однак, як правильно вказав господарський суд Автономної Республіки Крим, вказана норма Цивільного кодексу України (435-15) не зобов'язує, а надає сторонам право на застосування умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з твердженням місцевого господарського суду про те, що Фонд не був позбавлений можливості звернутись до Підприємства з вимогою про перегляд розміру орендної плати за Договором від 17.05.2005р. раніше ніж 15.08.2007р. (зокрема, одразу після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" від 27.12.2006р. №1846 (1846-2006-п) ), проте не зробив цього, що не може бути підставою для зобов'язання Підприємства підписати відповідну додаткову угоду.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів першої та другої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фонду.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Фонду не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. у справі №2-17/222-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.