Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області до Державного підприємства "Путильське лісове господарство" про стягнення 18535,86 грн. на користь бюджету Усть-Путилівської ради шкоди за порушення Правил відпуску деревини на пні.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини продовження терміну вивозки лісодеревини на вказаному позивачем об'єкті.

Державна екологічна інспекція в Чернівецькій області позовні вимоги підтримала, зазначивши про хибність посилання відповідача на обставини продовження терміну вивезення, оскільки стягнення нараховано за залишення вчасно не заготовленої деревини -недоруб. Також позивач зазначив про хибність посилання відповідачем на п. 50 Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок.

Ухвалою від 06.02.08 господарський суд Чернівецької області залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємцяОСОБА_1

Рішенням від 14.03.08 господарський суд Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) позовні вимоги задовольнив у частині стягнення 10694 грн., визнавши їх доведеними.

В частині стягнення шкоди в розмірі 7868,86 грн. у задоволенні позову відмовлено, оскільки її нараховано на підставі норми, що втратила чинність на момент такого нарахування.

Постановою від 22.07.08 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Слука М.Г. -головуючий, Процик Т.С., Юрченко Я.О.) рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позовних вимог, а в позові відмовив за недоведеністю.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості встановити період проведення рубки деревини в об'ємі 1197 м-3 встановленому в лісорубному квитку №43 від 17.02.06 строку заготівлі деревини. Також касатор зазначає про хибність висновку суду про відсутність підстав для застосування стягнення за невивезення деревини в установлений термін, оскільки відповідальність застосована за залишення в місцях рубок деревини, не захищеної від шкідників та хвороб. При цьому скаржник наголошує, що коруванню підлягає також і дров'яна деревина.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, представниками позивача на підставі ст.ст. 29, 94 Лісового кодексу України проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства Усть-Путильським лісництвом ДП "Путильського лісового господарства", результати якої оформлені актом від 24.05.07, підписаним обома сторонами.

Перевіркою встановлено обставини порушення природоохоронного законодавства при здійсненні лісозаготівельних робіт на підставі виданих відповідачеві лісорубних квитків №42 та №43 від 17.02.06 (далі -лісорубні квитки №42 та №43).

Зокрема, на підставі лісорубного квитка №42 у кварталі 4 виділ 15 проведена суцільно-лісосічна рубка 2006р. на площі 2,4 га, в ході якої допущено незадовільне та несвоєчасне очищення місця рубки від порубкового залишку на площі 0,5 га, що є порушенням п. 5 Правил відпуску деревини на пні в лісах України, ст. 19 Лісового кодексу України, ст.ст. 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

На підставі лісорубного квитка №43, за яким надано відстрочку на вивезення деревини до 30.06.07 в об'ємі 1197 м-3, у кварталі 20 виділ 19 здійснена рівномірна поступова рубка 2006р. на площі 3,3 га. Проте на всій площі лісосіки проведено валку дерев без обрубки гілок та сучків, без розкрежування на сортименти та захисту деревини від шкідників та хвороб, що є порушенням п. 32 Правил відпуску деревини на пні в лісах України тощо. Також в порушення п. 5 цих Правил не проводилась очистка лісосіки від порубкових залишків, пні хвойних порід не окоровані.

Роботи по розробці лісосіки в кварталі 20 виділ 19 площею 3,3 га виконував ОСОБА_1 на підставі укладеного з відповідачем договору про надання послуг на виконання лісозаготівельних робіт №93 від 10.04.06.

Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, зокрема, винні у порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісо вих ресурсів.

В силу ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Вимоги щодо строків і порядку здійснення заготівлі деревини, живиці та інших продуктів лісу та їх вивезення у період з моменту видачі лісорубних квитків №42 та №43 до здійснення вищевказаної перевірки були врегульовані Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.99 №1378 (1378-99-п) , про порушення яких зазначено в акті перевірки.

Суди як першої, так і апеляційної інстанцій з цього приводу дійшли висновку про нечинність вказаних Правил відпуску деревини на пні в лісах України на момент проведення перевірки 24.05.07 у зв'язку з визнанням їх такими, що втратили чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.07 №761 (761-2007-п) . Проте такий висновок судів не заснований на обставинах набуття чинності цією постановою відповідно до вимог ст. 57 Конституції України та п. 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", зважаючи на дату її офіційного оприлюднення з урахуванням визначення нею обов'язків громадян.

З огляду на вказаний хибний висновок суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки обставинам справи щодо наявності в діях відповідача порушення вимог Правил відпуску деревини на пні в лісах України та наявності підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків на підставі нормативно-правового акту, чинного на момент заподіяння цих збитків у разі їх виявлення.

По суті порушень судос першої інстанції встановлено нарахування позивачем до відшкодування збитків за вказані в акті порушення в розмірі 18535,86 грн. Суд дійшов висновку лише про правомірність нарахування збитків у суми 10694 грн. на підставі п. 52 Санітарних правил в лісах України за зберігання незахищеної деревини в об'ємі 1197 м-3 у кварталі 20 виділ 19 при середній таксовій вартості не захищеної деревини 5347 грн.

Суд апеляційної інстанції, який досліджував нарахування збитків також лише в цій частині, з висновком суду першої інстанції не погодився, оскільки залишеною може вважатися деревина, яка не вивезена в строки, встановлені для вивезення, або встановлені п. 37 Санітарних правил в лісах України для її очищення. Дотримання ж цих строків, за висновком суду, неможливо встановити, оскільки неможливо встановити строк і період проведення заготівлі деревини в об'ємі 1197 м-3.

Частиною 2 пункту 52 Санітарних правил в лісах України передбачено дві самостійні підстави для застосування відповідальності: невивезення з лісосіки деревини в установлений термін та залишення її в місцях рубок тощо на відстані менш як 2 кілометри від лісових насаджень, якщо залишена деревина не захищена від шкідників та хвороб.

Згідно з п. 37 Санітарних правил в лісах України заходи для запобігання заселенню деревини шкідливими комахами і пошкодженню грибами здійснюються одночасно із заготівлею деревини: у період з 1 жовтня по 31 березня -до 1 квітня, а в гірських лісах Криму і Карпат - до 15 квітня; у період з 1 квітня по 30 вересня -протягом 10 днів з дня її заготівлі включно.

Тобто в разі дотримання відповідачем строку закінчення заготівлі 31.23.06, визначеного в лісорубному квитку №43, порушення якого судами не встановлено, вжиття заходів захисту деревини мало бути здійснено одночасно з її заготівлею, але не пізніше 01.04.07.

Фактичні обставини здійснення відповідних заходів щодо деревини, заготівля якої мала бути здійснена до 31.12.06, судом апеляційної інстанції не встановлені. Зокрема, судом не наведено, якими доказами в порядку ст. 33 ГПК України відповідач доводить здійснення ним заходів захисту спірної деревини до моменту проведення перевірки або ж здійснення її заготівлі після встановленого правилами строку корування тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що п. 36 Санітарних правил в лісах України вимагається корування деревини лише у вигляді круглих лісоматеріалів або стовбурів, а не дров; у той час як згідно з актом перевірки від 24.05.07 в об'єм 1197 м-3 незахищеної деревини включено хвойну породу ділової деревини - 460 м-3, дрова -154 м-3, бук -8 м-3, дрова -574 м-3. Проте судом не враховано, що ділова, напівділова та дров'яна деревина є категоріями технічної придатності дерев, що не є ознакою, за якою можна віднести або не віднести деревину до круглих лісоматеріалів або стовбурів.

Вказані ж обставини щодо залишення на спірній ділянці певної деревини, які підлягає чи не підлягає захисту, в разі наявності спору з цього приводу мають встановлюватися судом на підставі відповідних наданих сторонами доказів та вимог нормативно-правових актів тощо.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.08 та рішення господарського суду Чернівецької області від 14.03.08 у справі №5/276 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.