25/147-07 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 14.10.2008 Прийняття

У серпні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Енергогідромеханізація" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про стягнення заборгованості у сумі 111 600 грн. за договором підряду № Эш-04/2/60 від 03.03.2007р.

У процесі розгляду справи по суті позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача борг у сумі 372 974, 88 грн. і пеню у сумі 220,14 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року (суддя Чередко А. Є.) стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергогідоромеханізація" борг у сумі 231 154, 40 грн. та судові витрати, в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2008 року (судді Чоха Л.В, Сизько І.А., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості скасувано;

стягнуто з закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" 141 820, 44 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат;

в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Відкрите акціонерне товариство "Криворіжаглобуд"

звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та просить прийняти нове рішення яким відмовити в позові в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Криворіжаглобуд" обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, 03 березня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір субпідряду №Эш-04/2/60, (з розбіжностями) за умовами якого позивач зобов’язався здійснити розробку і перекачування шламів із аварійної ємкості в приймальні камери пульпонасосних станцій відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", а відповідач –створити субпідряднику всі необхідні для виконання робіт умови, прийняти виконані роботи і оплатити їх згідно договору.

Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору загальний об’єм робіт по розробці і переміщенню шламів складає 500 000 м3. Роботи повинні проводитись поетапно, згідно зі строками і об’ємами, вказаними в щомісячній специфікації виконання робіт. В випадку виникнення додаткових об’ємів робіт або інших обставин, котрі можуть вплинути на виконання строків виконання і об’ємів робіт по даному договору, сторони вносять зміни в специфікацію виконання робіт в вигляді додаткової угоди, яка підписується обома сторонами. Субпідрядник повинен приступити до виконання робіт не раніше передачі йому об’єкта робіт по акту генпідрядника.

Пунктом 3.2, 5.9 договору встановлено, що оплата генпідрядником вартості виконаних робіт здійснюється на підставі щомісячних актів виконаних робіт після підписання сторонами наступним чином: протягом п’яти календарних днів –30% за придбану електроенергію, 70% –протягом 30 календарних днів. При виконанні окремих об’ємів робіт сторони можуть додатково письмово обумовити строки їх оплати, відмінні від строків, зазначених у цьому договорі. Фактичний об’єм, виконаних субпідрядником робіт вказується в довідках, затверджених замовником. Довідка надається субпідряднику генпідрядником.

Даний договір підписаний генпідрядником з протоколом розбіжностей. Залишилось неузгодженим питання: хто із сторін (генпідрядник чи субпідрядник) повинен надавати довідку затверджену замовником про фактичний об’єм робіт.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок здачі й приймання робіт передбачено пунктом 6.2 договору, згідно якого щомісячно у строк до 1-го числа місяця наступного за місяцем виконання робіт сторони погоджують уповноваженими представниками акт обміру виконаних робіт згідно приладів обліку. Згідно з довідкою про фактичний обсяг виконаних робіт, яка затверджена замовником, в строк до 3 числа наступного місяця за місяцем виконання робіт субпідрядник надає генпідряднику щомісячний акт виконаних робіт на погодження та підписання уповноваженими представниками генпідрядника. Генпідрядник зобов’язаний протягом семи робочих днів підписати акт або надати мотивовану відмову від підписання актів. Якщо у зазначений строк генпідрядник не підписав або не надав мотивованої відмови від підписання акту, то такий акт вважається прийнятим генпідрядником до оплати.

Відповідно до пунктів 5.5, 5.6 договору облік часу роботи і об’єм перекачаних хвостів здійснюється контрольно–вимірювальними приладами, які повинні бути адаптовані до діючих умов роботи (трубопроводам, земснарядам, перекачуваному середовищу), сертифіковані в Україні, а також повинні пройти у встановленому порядку метрологічну атестацію, періодичну перевірку, калібровку. Обслуговування приладів обліку здійснюється генпідрядником.

Позивач листами від 22 червня 2007 року та 11 липня 2007 року сповіщав відповідача про несправність приладу обліку. Але останній, будучи відповідальним за його справну роботу, на них не відреагував, причин відхилення показників не встановив, трьохстороннього акту перевірки справності приладу не склав.

У зв’язку з несправністю приладу обліку між сторонами виник спір про спосіб визначення об’єму виконаних робіт.

Договором передбачено в випадку відмови в роботі щільномірів для визначення об’єму виконаних робіт застосування формул.

Субпідрядник 26 червня 2007 року надав генпідряднику для оплати довідку про об’єм виконаних робіт, обчислений згідно вимог пунктів 5.8.2 і 5.8.5 договору, акти виконаних робіт за червень 2007р, рахунок –фактуру від 26 червня 2007 року та податкову накладну.

Але протягом семи робочих днів, як передбачено пунктом 6.2. договору, відповідач акт виконаних робіт не підписав, мотивовану відмову не надав.

В своїх листах від 03 липня 2007 року, 05 липня 2007 року відповідач вимагав складення актів виконаних робіт в об’ємі 23 333 м3, тобто в об’ємі, що зазначений у заявці підрядника без врахування фактично виконаного об’єму робіт.

В листі від 04 липня 2007 року відповідач пропонував скласти акт виконаних робіт, з урахуванням коригування по факту використання електроенергії в об’ємі 28 894, 3 м3.

А між тим, в листі від 05 червня 2007 року генпідрядник запропонував субпідряднику скласти сертифікацію на червень 2007 року в об’ємі 46 500грн. і тільки в липні 2007 року став вимагати надати йому акт виконаних робіт на 3 333м3 на суму 186 664 грн. на що йому позивач повідомив, що роботи в об’ємі 46 500 м3 вже виконані.

Якщо прийняти до уваги, що в травні 2007р. позивач згідно акту і довідки виконаних робіт перекачав 46 563, 9 м3 хвостів, затративши на це 506830 квт/год електроенергії, то скоригувавши об’єм робіт, виконаних в червні 2007р. на кількість електроенергії затраченої в цьому місяці, а саме: 458 626 квт/год, слід прийти до висновку, що об’єм виконаних робіт буде становити близько 42 000 м3, а не 28 000 м3.

Оскільки, відповідач не підписав щомісячний акт виконаних робіт і не надав протягом семи робочих днів мотивовану відмову від підписання акту згідно вимог пункту 6.2. договору акт вважається прийнятим генпідрядником до оплати.

З цих же підстав підлягає оплаті і акт виконаних робіт за липень 2007р. в об’ємі 11 812 м3 на суму 9 449, 6 м3.

Отже, Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення 141 820, 44 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.