Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод" про стягнення 80691,91 грн., з яких 75413,00 грн. вартості неповернутого зерна та 5278,91 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на підставі договору про збереження зерна №21/10/1 від 21.10.2005 р. відповідно до залізничних накладних позивач поставив відповідачу на зберігання 59,950 т. жита та 143040 т. кукурудзи загальною вартістю 75413,00 грн. Однак, відповідач зерно не повернув і відмовився сплатити його вартість, в зв'язку з чим, відповідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від простроченого понад тридцять днів господарського зобов'язання.

До прийняття рішення, позивач, заявою №13/1 від 13.11.06 року, змінив позовні вимоги та просив замість заявлених вимог зобов'язати відповідача повернути зерно кукурудзи в кількості 143,040 т. 3-го класу вартістю 682,50 грн. за 1 т. та зерно жита в кількості 56950 т. 4-го класу вартістю 409,58 грн. за 1 т.

Рішенням від 23.11.2006 року господарський суд Львівської області позов задовольнив частково, зобов'язав державне підприємство "Гніздичівський спиртовий завод" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ''Універсальна торгово-зернова фірма" 56,950 т. жита 4-го класу та 143,040 т. кукурудзи 3-го класу в натурі відповідно до умов договору про збереження майна №21/10/1 від 21.10.2005 року. В частині позовних вимог щодо сплати штрафу провадження у справі припинив.

За апеляційною скаргою державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод" Львівський апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2007 року рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року скасував і в позові відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2007 року рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року у справі № 4/1252-21/171 господарського суду Львівської області було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи господарський суд Львівської області рішенням від 02.07.2008 року у позові відмовив повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду від 02.07.2008 року, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуте майно з незаконного володіння, згідно квитанцій про приймання вантажу та дорожніх відомостей зерно кукурудзи 2-го класу у кількості 142,040 т. та зерно жита 4-го класу у кількості 56,950 т.

Заявник в касаційній скарзі зазначає, що місцевим судом порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку що договір перевезення між позивачем та Львівською залізницею на користь відповідача це договір щодо передачі права власності на зерно відповідачу.

Також скаржник вважає застосування судом першої інстанції статей 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України неправомірним та таким, що спростовується дослідженими матеріалами справи, зазначеними у оскарженому рішенні.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

В порушення зазначених вимог господарський суд не виконав вимоги викладені в постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2007 року, а саме суд не розглянув клопотання позивача №13/1 від 13.11.2006 року (а.с.76) та не врахував, що відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Це означає, що одночасно зміна підстави і предмету позов не можлива.

Відповідно частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення суд повинен вказати мотиви, за якими він відхилив клопотання сторін.

В порушення цих вимог суд лише перелічив наявність клопотань про зміну та уточнення позовних вимог. Будь –яких висновків з приводу задоволення чи відхилення цих клопотань суд не зазначив.

Розгляд будь –якого клопотання сторони є суттєвим з огляду на дотримання гарантованих статтею 129 Конституції України принципів правосуддя, а розгляд клопотання про зміну предмету або підстав позову є також суттєвим для правильного вирішення спору, оскільки до обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предмет доказування – це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача, в тому числі предмет та підстави позову, а також заперечень відповідача.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача, яка кореспондується із способами захисту прав та інтересів, передбачених законом або договором.

Таким чином, враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2008 року у справі № 22/265 господарського суду Львівської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово – зернова фірма" задовольнити частково.