Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Фірма "Мелоді Індастріз ЛТД" (Melody Industries LTD), від імені якої за дорученням діє представник Полатайко О.М. звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Білгород - Дністровський морський торговельний порт" збитків у розмірі 799783,75 грн., спричинених в результаті знищення майна позивача внаслідок пожежі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2008 року позов задоволено.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Білгород - Дністровський морський торговельний порт" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року залишене без змін.

Державне підприємство "Білгород - Дністровський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 179, 218 Господарського кодексу України, статті 628, 629, 638, 654 Цивільного кодексу України, статті 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не повністю з’ясували обставини, що мають значення для справи, порушивши норми процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Зокрема, судами ні першої ні апеляційної інстанції не досліджувалось питання строку зберігання вантажів, який передбачено пунктом 3.3 договору.

Заявою від 14.10.2008 року Заступник Генерального прокурора України повідомив про вступ у справу на боці відповідача.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи спір виник в результаті знищення майна позивача внаслідок пожежі.

Судами встановлено, що 29.12.2005 року між фірмою Melody Industries LTD та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговий порт" було укладено договір №45 (т.1 а.с.9-12), предметом якого є організація та виконання операцій по перевалці на експорт технологічної сировини, в тому числі балансів, довжиною від 1 до 6 метрів, в кількості до 5 тис. тонн щомісячно та, згідно доповнення до договору від 14.02.2006 року (т.1 а.с.14), лісу хвойних порід стандартних розмірів до 600 куб. метрів щомісячно. Обсяги і номенклатура вантажів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін. Завезення вантажу в порт здійснюється залізничним транспортом на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.4 договору фірма здійснює ввезення вантажу в порт лише після підтвердження порту, для чого фірма надає порту своє замовлення з вказанням обсягу по кожному з відправників, а також підтвердження відправників, що заявлені до відвантаження, до 20 числа місяця, що передує запланованому. При невиконанні фірмою встановленого плану завозу та пред’явленні залізницею штрафних санкцій порту за підсумком місяця, фірма зобов’язана у регресному порядку компенсувати понесені портом збитки.

Згідно пункту 2.1.7 фірма забезпечує вивезення вантажу з порту протягом 15 днів з моменту накопичення судової партії –2500 тони, при цьому норма одночасного зберігання складає 2500 тонн, а строк накопичення партії складає 15 діб. У випадку затримання подачі тоннажу і відсутності місця для відвантаження деревини, фірма несе повну відповідальність за затримку розвантаження вагонів, зберігання вантажів на вагонах та всі додаткові витрати, нараховані залізницею.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, порт зобов’язується здійснювати перевалку вантажу у відповідності до звичаїв та технологій порту, зберігання вантажу здійснюється в одному штабелю разом з технологічною сировиною фірми Melody Industries LTD. Порт забезпечує відвантаження з вагонів і приймання вантажу, відповідно до діючих на залізниці та на морському транспорті Правил, з урахуванням специфікацій відправника та додатковими інструкціями фірми (п.п. 2.2.2 Договору).

У відповідності до пункту 3.1 договору фірма сплачує порту витрати за відвантаження з залізничних вагонів та навантаження на судно по визначеним у договорі ставкам, а згідно до пункту 3.2. договору, зміненого доповненням до договору від 14.02.2006 року, фірма сплачує порту вартість зберігання вантажу за ставками: з 1 по 4 добу –технологічне зберігання, починаючи з 5 -ої доби - 0,016 дол США за 1 тонну технологічної сировини за 1 добу та 0,016 дол. США за 1 куб. м. лісу круглого за 1 добу.

Судами також встановлено, що 08.01.2007 року між фірмою "Melody Industries LTD" (покупець) та "Ebenezer Finance Limited" (продавець) було укладено контракт №1-Е, за яким продавець продає, а покупець придбає на умовах СРТ Херсонський та Білгород-Дністровський морський торговий порт (Інкотермс 2000) деревину для технологічних потреб (технологічну сировину), в кількості згідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною цього контракту. (т.1. а.с.23-27). Згідно специфікації №2 від 01.04.2007 року вартість за 1 куб. м. деревини складає 37 дол. США (т.1 а.с.30-31).

14.10.2007 року на причалі №8 Білгород-Дністровського морського торговельного порту, на якому знаходився вантаж фірми "Melody Industries LTD" сталася пожежа. Згідно висновку по дослідженню технічної причини виникнення пожежі, складеного 19.10.2007р. інженером ИИЛ УМНС України в Одеській області капітаном Панкратовим О.В., вогнище пожежі знаходилось всередині штабелю деревини, на висоті 2,5 м., від рівня землі, на дістані 17 м. від північного та 23 м. від східного краю штабелю. Найбільш вірогідною причиною пожежі визначено підпалення невстановленою особою (особами) (т.1 а.с.40-50).

За фактом навмисного знищення майна шляхом підпалу, за ознаками частини 2 статті 194 Кримінального кодексу України, постановою від 25.10.2007 року старшим слідчим СО Білгород-Дністровського ГО УМВС в Одеській області майором міліції Руди А.І. було порушено кримінальну справу (т.1. а.с.51).

Судами встановлено, що на момент пожежі в порту знаходилось 6583, 137 тонн або 6898,002 куб.м. технологічної сировини фірми "Melody Industries LTD". Вказана кількість підтверджується: картками обліку експортного вантажу; вантажними накладними залізниці та накладними-специфікаціями (т.1 а.с.181-200, т.2 а.с.1-151, т.3 а.с.1-121); роздрукуванням наявності вантажу фірми станом на 15.10.2007 року (т.4 а.с.3-6); листом порту від 24.10.2007 року, в якому йдеться про знаходження на момент пожежі на території порту 6583 тонн сировини (т.1а.с.34).

З метою встановлення обсягу збитків у наслідок пожежі, позивачем було замовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮГАС" незалежну експертизу.

Актом №UJ 15127 від 18.10.2007 року було встановлено, що кількість вантажу, яка залишилась в результаті пожежі становить 2616,98 куб. м. (т.1 а.с.35-39). Зазначений акт експертизи був верифікований Українським бюро інспекцій Торгово-промислової палати України.

Неушкоджений після пожежі вантаж, згідно до оформлених доручень та ВМД (т.1 а.с.52-80) було завантажено на теплоходи "Арієль" та "Альтаірі". Позивачем окремо по кожному судну, після закінчення завантаження з причалу №8, було зроблено заміри драфт сюрвейер для палуби та трюмів, в результаті чого встановлено, що на палубу т/х "Арієль", згідно сюрвейерського звіту фірми "ЮГАС ЛЛС" №UJ15083-2 від 20.10.2007 року (т.1 а.с.123), було завантажено 851,621 тонни, що згідно з картками обліку по вагонам складає –1040,040 куб. м., а в трюми т/х "Альтаірі", відповідно до сюрвейерського звіту фірми "ЮГАС ЛЛС" №UJ15143-1 від 29.10.2007 року (т.1 а.с.125) завантажено 1338,399 тонни 1577,190 куб.м., що в сумі склало 2617,653 куб.м. Тобто кількість вантажу, яка залишилась в результаті пожежі, 2616,98 куб. м., майже повністю співпадає з кількістю завантаженої сировини на теплоходи "Арієль" та "Альтаірі", 2617,653 куб.м. (6898,002 - 2617,653 = 4280 (куб.м.) технологічної сировини, вартість якої 158373 дол. США (1 куб.м.=37 дол. США), що за курсом НБУ на момент подання позову складає 799783,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи та наданими доказами факту заподіяння збитків позивачу та вимог статті 951 Цивільного кодексу України, згідно з якою збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. При чому, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли його без усебічного з'ясування дійсних обставин справи в їх сукупності, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при прийнятті рішення та постанови поза увагою судів залишились приписи частини 1 статті 938 Цивільного кодексу України згідно з якою зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно частини 3 статті 950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Отже, суттєвим для вирішення питання про відповідальність зберігача є встановлення строку зберігання.

Розглядаючи спір по суті суди посилались на пункт 2.1.7 договору, яким передбачений 15 –ти денний строк накопичення партії технологічної сировини, кількість партії становить 2500 тонн, норма одночасного зберігання складає 2500 тонн та дійшли висновку, що цей строк не є строком зберігання, але строк зберігання як такий не встановили.

Крім того, суди зазначили, що відповідно до пункту 2.1.7 договору, умови якого є обов’язковими для сторін в силу статті 629 Цивільного кодексу України, у випадку затримання подачі тоннажу і відсутності місця для вивантаження деревини, фірма несе повну відповідальність за затримку розвантаження вагонів, зберігання вантажів на вагонах та всі додаткові витрати, нараховані залізницею. Більш того, у випадку зберігання вантажу, прийнятого портом, більше 60 діб, порт має право розпорядитися вантажем на свій розсуд згідно з чинним законодавством, в тому числі реалізувати вантаж на внутрішньому ринку (пункт 3.3 договору).

Але будь –яких висновків з цього приводу судами не здійснено, аналізу змісту цього пункту не надано.

Суди також зазначили, що згідно до пункту 1.1 договору обсяги і номенклатура вантажів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

Згідно довідки, наданої головним диспетчером порту (т.4, а.с.95), щодо плану та факту подачі тоннажу за період червень-вересень 2007 року норма одночасного зберігання 2500 тонн, на дотриманні якої наполягає порт, не відповідає дійсним правовідносинам сторін, з чого господарські суди зробили висновок, що своїми діями сторони узгодили зміну умов договору щодо норми одночасного зберігання, але ніяким чином не обґрунтували такі висновки та не врахували, що відповідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Касаційна інстанція також вважає за необхідне звернути увагу судів, що для вирішення будь –якого спору, який стосується стягнення збитків необхідним є доведення складу правопорушення, до якого входять протиправна поведінка заподіювача збитків, вина, причинний зв'язок між діями винної особи та наслідками у вигляді збитків та саме збитки.

Даний спір, як встановлено судами стосується стягнення збитків, завданих поклажодавцеві, в зв'язку з чим слід мати на увазі, що відповідно частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, а відповідно статті 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, завдані порушенням господарського зобов'язання.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року у справі № 20/34-08-618 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Білгород –Дністровський морський торговельний порт" задовольнити частково.