ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 р.
№ 21/221-11/1
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк
I.М. -головуючий, судді Катеринчук Л.Й. і Самусенко С.С.
розглянув касаційну скаргу Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
(далі -відділення Фонду)
на рішення господарського суду Запорізької області від
10.01.2006
зі справи № 21/221-11/1
за позовом відділення Фонду
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
товариство "Темп ЛТД Ко", м. Запоріжжя (далі - ТОВ "НВТ "Темп ЛТД
Ко")
про стягнення 3 000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
відділення Фонду -Сератюкова Г.В.,
ТОВ "НВТ "Темп ЛТД Ко" - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2004 року відділення Фонду звернулося до
господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з
ТОВ "НВТ "Темп ЛТД Ко" штрафних санкцій в сумі 3 000 грн. за
недотримання у 2003 році нормативу робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням названого суду від 10.01.2006 (суддя Гончаренко
С.А.) у позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що
відділенням Фонду пропущено строк позовної давності, встановлений
статтею 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване
рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення,
яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування
судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статті
250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським
судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про необхідність скасування судового рішення
першої інстанції з огляду на таке.
У зв'язку з набранням чинності Кодексу адміністративного
судочинства України (далі - КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з 01.09.2005
до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це -орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі -Закон) державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та
органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту
інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005)
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до початку діяльності
окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні
справи, підвідомчі господарським судам відповідно до
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим господарським судом у порушення вимог статей 1, 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006
зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 №
5/334-18/559 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2006
касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи
передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007
відділенню Фонду відмовлено у відкритті касаційного провадження у
справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду
України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного
суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень,
прийнятих не за КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд місцевим господарським судом
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно зі
статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
10.01.2006 зі справи № 21/221-11/1 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області
для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Л. Катеринчук
Суддя С. Самусенко