Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт", м. Васильків Київської області (далі -ТОВ "Укрвермікуліт")

на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2008

зі справи № 02-4-18/644

за позовом ТОВ "Укрвермікуліт"

до Всеукраїнської громадської організації "Спілка громадян "Народне судочинство", м. Київ (далі -Громадська організація)

про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди в сумі 85 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Укрвермікуліт" - Кладька Д.А.,

Громадської організації -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укрвермікуліт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації про спростування недостовірної інформації.

Ухвалою названого суду від 20.06.2008 (суддя Мандриченко О.В.) у прийнятті позовної заяви відмовлено з тих мотивів, що дана заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки спір про спростування інформації підвідомчий загальним судам.

ТОВ "Укрвермікуліт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасувати і передати справу на розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно ж до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

За приписами частини першої статті 277 ЦК України (435-15) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, за змістом приписів статті 91 ЦК України (435-15) право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України (435-15) , належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта. Тому спори, що виникають між суб'єктами інформаційних відносин, підвідомчі господарським судам, якщо обома їх сторонами є особи визначені у статті 1 ГПК України (1798-12) .

З огляду на викладене та беручи до уваги обставини, встановлені в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України (1798-12) .

Разом з тим у вирішенні даного спору господарському суду необхідно врахувати таке.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) відповідальною за поширення відомостей друкованим засобом масової інформації є редакція цього засобу або інша установа, що виконує її функції.

До того ж у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (v0007700-90) зазначено, що: відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача;

якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації);

при публікації або іншому поширенні відомостей без позначення автора орган масової інформації за вимогою суду зобов'язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування котрих пред'явлено позов; встановивши, що автор використав у публікації відомості, одержані з офіційного джерела, суд має обговорити питання про притягнення до участі в справі як відповідача організацію або службову особу, які надали оспорювані позивачем відомості;

при опублікуванні вказаних відомостей без зазначення автора (наприклад, в редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск масової інформації".

За наведених обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа має бути передана на розгляд господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.06.2008 зі справи № 02-4-18/644 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.