ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 р.
№ 17/309-07 ( rs789355 ) (rs789355)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Рогач Л.I.,
суддів :
Волковицької Н.О., Кривди Д.С.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
відповідача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на рішення
господарського суду Сумської області від 05.07.2007р.
у справі
№ 17/309-07 ( rs789355 ) (rs789355)
господарського суду
Сумської області
за позовом
Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської
ради
до
Приватного підприємця ОСОБА_1
про
стягнення 1534,34грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Міськводоканал" звернулось до
господарського суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про
стягнення боргу в сумі 1534,34грн. (в тому числі 144,33грн. пені,
40,36грн. відсотків річних, 149,81грн. індексу інфляції) на
підставі статей 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
посилаючись на порушення відповідачем договірного зобов'язання
щодо відшкодування витрат позивача, як надавача послуг по
утриманню будинку та прибудинкової території.
Відповідач не подав письмової позиції щодо позовних вимог; у
судове засідання, про яке був повідомлений належним чином,
представника не направив, в зв'язку з чим суд вирішив спір за
приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Сумської області від
05.07.2007р. (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково; з
відповідача на користь позивача стягнуто 1199,84грн.
заборгованості, 79грн. пені, 149,81грн. інфляційних втрат,
40,36грн. річних, а також 219,62грн. відшкодування судових втрат;
у задоволенні решти позовних вимог (частини пені) відмовлено;
судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо
належним виконанням позивачем договору № 60 від 05.10.2004р. про
участь у витратах надавача послуг по утриманню будинку та
прибудинкової території та додаткової угоди до нього від
05.10.2004р., та відповідно порушенням відповідачем умов вказаних
угод в частині оплати наданих послуг; статтями 526, 530, 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, частиною 6 статті 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що визначають порядок
та спосіб виконання зобов'язань сторін, наслідки їх порушення.
Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити в повному обсязі, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права. Так, на думку
скаржика, судом порушено принцип змагальності сторін, внаслідок
чого в основу задоволення позовних вимог покладено факти, що не
підтверджуються належними та допустимими доказами, та мають
істотне значення для вирішення спору (наявність чи відсутність
взаємних зобов'язань сторін, строк виконання зобов'язання),
порушено приписи статей 526, 527 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, договір про участь у витратах від
05.10.2004р. втратив чинність з 01.01.2006р.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи,
пославшись на законність та обгрунтованість судових рішень.
Сторони не скористались правом на участь представників сторін
у судовому засіданні.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом
норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є
наявність та зміст зобов'язань, що склались між позивачем та
відповідачем з огляду на надання позивачем житлово-комунальних
послуг.
Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням
виконавчого комітету Сумської міської ради № 684 від 05.10.2004р.
Комунальне підприємство "Міськводоканал" визначено виконавцем
робіт (послуг) по утриманню житлових будинків та прибудинкових
територій. 05.10.2004р. сторонами було укладено договір про участь
у витратах надавача послуг по утриманню будинку та прибудинкової
території з додатковою угодою до нього від 05.10.2004р., предметом
якого є прийняття участь відповідачем у затратах позивача на
виконання робіт з обслуговування, експлуатації та ремонту будинку,
що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Пролетарська, 50,
пропорційно обсягу займаної відповідачем площі в даному будинку.
Також суд встановив, що відповідно до умов договору та
додаткової угоди до нього від 05.10.2004р. відповідач займає у
будинку приміщення загальною площею 87,9кв.м. та сплачує позивачу
суму, визначену в договорі та додатковій угоді до нього.
15.03.2005р. позивач направив відповідачу розрахунок вартості
обслуговування, виходячи з суми 46,29грн. на місяць; за умовами
договору відповідач зобов'язався сплачувати кошти, передбачені
угодою, до 20 числа наступного за звітним місяця.
Місцевим господарським судом на підставі документальних
доказів, наявних у справі (копією графіку перевірки димових і
вентиляційних каналів, копією актів перевірки та прочистки димових
та вентиляційних каналів, копією акту технічної готовності до
опалювального сезону 2005р. тощо) встановлено належне виконання
позивачем своїх договірних зобов'язань, за надання яких
відповідачу виставлено до оплати рахунки.
Внаслідок порушення відповідачем умов договору у нього
виникла заборгованість за період з жовтня 2004 року по лютий 2007
року в сумі 1199,84грн., про що йому було направлено претензії від
10.01.06р. № 22/153 та від 19.10.06р. № 22/9787 із зазначенням
розміру суми боргу, розрахунки за якими не здійснювались.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд
дійшов висновку, що наявні документальні докази підтверджують
надання позивачем послуг, що підлягають оплаті відповідачем на
підставі договору, а відповідач належним чином свої зобов'язання з
оплати не виконав.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду з
наступних підстав.
Відповідно до статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання виникають на підставах, передбачених
статтею 11 Кодексу (зокрема, з договорів та інших правочинів),
виконуються належним чином відповідно до умов договору, вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства чи вимог, що
звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не
допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до статей 611, 612, 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі порушення зобов'язання настають негативні
правові наслідки, у тому числі у вигляді сплати пені, інфляційних
втрат та відсотків річних.
Розглянувши матеріали справи суд встановив, що позивачу
чинним актом виконавчого комітету Сумської міськради було передано
на обслуговування будинки, які мають правовий статус житлових
будинків, незалежно від знаходження у них інших нежитлових
приміщень; між сторонами у спорі виникли зобов'язання на
підставах, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, з'ясував суть цих зобов'язань та ступінь їх виконання
кожною зі сторін на підставі належних та допустимих доказів.
Вказані обставини є істотними для вирішення даного спору та
з'ясовані судом у повному обсязі.
Вищевказаним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судом норм процесуального права в частині всебічної
перевірки обставин справи.
Також слід зазначити, що скаржник, посилаючись на Прикінцеві
положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
, не вказав чим договір від 05.10.2004р. суперечить
приписам статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
в частині наявності чи відсутності в ньому істотних
умов договору про надання житлово-комунальних послуг, в той час,
коли судом встановлено чинність договору від 05.10.2004р.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Таким чином, ухвалене судом рішення відповідає положенням
статті 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального
права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та
суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для його
скасування на підставах, зазначених скаржником, колегія суддів не
вбачає.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що судом при
вирішенні спору при правильному розгляді по суті питання щодо
стягнення з відповідача суми інфляційних втрат помилково стягнуто
з відповідача суму 1534,34грн. інфляційних збитків при зазначеній
у позовній заяві та описовій частині рішення сумі 149,81грн.
Судове рішення в цій частині підлягає зміні для приведення
його у відповідність з приписами чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-7, пунктом 5
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2007р.
у справі № 17/309-07 ( rs789355 ) (rs789355)
господарського суду Сумської
області змінити в частині суми задоволених позовних вимог про
стягнення інфляційних збитків.
Відповідну частину пункту 2 резолютивної частини рішення
викласти в наступній редакції: "149,81грн. інфляційних збитків".
У решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач
Судді: Н. Волковицька
Д. Кривда