ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     09 жовтня 2007 р.
 
     № 14/2785
 
     Вищий господарський суд України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
 
     розглянувши   касаційну   скаргу    закритого    акціонерного
товариства "Печанівський комбінат  хлібопродуктів",  с.  Печанівка
Романівського району Житомирської області,
 
     на  рішення  господарського  суду  Житомирської  області  від
20.01.2006
 
     зі справи № 14/2785
 
     за   позовом   Житомирського   обласного   відділення   Фонду
соціального захисту інвалідів (далі -Відділення), м. Житомир,
 
     до закритого акціонерного товариства  "Печанівський  комбінат
хлібопродуктів" (далі -Товариство)
 
     про стягнення 4 350 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     У вересні 2005 року Відділення звернулося  до  господарського
суду Житомирської області з позовом про стягнення з  Товариства  4
350  грн.  штрафних  санкцій  за  нестворення  робочих  місць  для
працевлаштування  інвалідів  на  підставі  статей  19,  20  Закону
України  від  21.03.1991  №   875-XII   "Про   основи   соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
         (далі - Закон № 875).
 
     Рішенням названого суду від 20.01.2006 (суддя Костриця  О.О.)
позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано  невиконанням
Товариством   обов'язку   зі   створення   робочих    місць    для
працевлаштування інвалідів.
 
     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України
Товариство просить рішення місцевого господарського суду скасувати
через  неправильне   застосування   ним   норм   матеріального   і
процесуального права та припинити провадження зі справи.
 
     Відділення подало відзив (лист від 11.09.2007 № 06-1060/1246)
на касаційну скаргу, в  якому  зазначило  про  безпідставність  її
доводів та просило рішення місцевого суду зі справи  залишити  без
змін, а скаргу -без задоволення.
 
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.
 
     Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
 
     Перевіривши  повноту  встановлення  судом  першої   інстанції
обставин   справи   та   правильність   застосування   ним    норм
матеріального і  процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку про  необхідність  часткового  задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
 
     Причиною  виникнення  спору  зі  справи  стало  питання  щодо
правомірності   стягнення   з   відповідача   штрафних    санкцій,
передбачених статтею 20 Закону  № 875 ( 875-12 ) (875-12)
          .
 
     У зв'язку з  набранням  чинності  Кодексом  адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  з  01.09.2005
до    компетенції    адміністративних    судів    віднесено    усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
 
     Відповідно до  приписів  статті  4  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        
правосуддя     в     адміністративних     справах     здійснюється
адміністративними  судами.   Юрисдикція   адміністративних   судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів,  для  яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
 
     Пункт 4 статті 17 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          визначає,  що  до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
 
     Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в  пункті  7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
          це  -  орган  державної  влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи  службова  особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих
повноважень.
 
     Згідно  з  статтею  8  Закону  №  875   ( 875-12 ) (875-12)
           державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності  інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з  питань  праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України  та
органами місцевого самоврядування.
 
     Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002  №  1434  ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
        ,  Фонд  соціального   захисту
інвалідів є урядовим органом державного  управління,  який  діє  у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
 
     Згідно  з  пунктом  9  цього  ж  Положення   для   реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з  Мінпраці  утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності  його
працівників.
 
     За змістом статті 20  Закону  №  875  ( 875-12 ) (875-12)
          саме  Фонду
соціального   захисту    інвалідів    надано    право    стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання  законодавчо
встановленого   нормативу   робочих   місць    для    забезпечення
працевлаштування інвалідів.
 
     Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього  поширюється
юрисдикція  адміністративних  судів.  Відповідну  правову  позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від  17.01.2006  зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
 
     Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від  06.10.2005  №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
         ) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачено,  що  до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних  судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          1991
року, вирішують у  першій  та  апеляційній  інстанціях  відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .  Касаційний  перегляд  рішень  за   такими   справами
здійснює Вищий  адміністративний  суд  України  за  правилами  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Проте  даний  спір,  який  має  публічно-правовий   характер,
місцевим господарським судом у порушення вимог статей  1,  12  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
           після   набрання   чинності   КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
         розглянуто в порядку господарського судочинства.
 
     Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
 
     Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  27.02.2006
касаційну  скаргу  Товариства  на  рішення   господарського   суду
Житомирської області від 20.01.2006 разом з матеріалами  справи  №
14/2785 передано для вирішення до  Вищого  адміністративного  суду
України.
 
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  09.07.2007
відмовлено  у  відкритті  касаційного  провадження  за  зазначеною
касаційною  скаргою  Товариства  та  справу  повернуто  до  Вищого
господарського суду України, що мотивовано  відсутністю  у  Вищого
адміністративного суду України  повноважень  з  перегляду  судових
рішень, постановлених не за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Таким чином, розгляд  господарським  судом  першої  інстанції
публічно-правового  спору  в  порядку  господарського  судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок  чого
зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно  з
статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Відповідну правову позицію викладено в постановах  Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007  зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
 
     У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" (в редакції Закону України від  06.10.2005
№ 2953-IV) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         встановлено, що  після  початку
діяльності  окружного   адміністративного   суду   адміністративні
позови, подані  до  відповідних  місцевих  господарських  судів  у
справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються
цими судами до окружного адміністративного суду, якщо  провадження
у справі ще не відкрито.
 
     Керуючись  статтями  111-7,  111-9  -  111-12   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     1.  Касаційну  скаргу   закритого   акціонерного   товариства
"Печанівський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.
 
     2.  Рішення  господарського  суду  Житомирської  області  від
20.01.2006 зі справи № 14/2785 скасувати.
 
     Справу передати до господарського суду  Житомирської  області
для  виконання  вимог  розділу  VII   "Прикінцеві   та   перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
 
     Суддя В. Селіваненко
 
     Суддя I.Бенедисюк
 
     Суддя Б.Львов