Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 (суддя: Скобєлкін С.В.) позов задоволено: з Акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (надалі –АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів") на користь Управління Пенсійного фонду України (надалі –Управління ПФУ) в Дніпровському районі м. Херсона стягнуто 6739,09 грн. боргу по витратах на виплату і доставку пільгових пенсій.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

За апеляційною скаргою відповідача вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 (Колодій Н.А.–головуючий, Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.) залишено без змін, доповнено резолютивну частину рішення стосовно стягнення з відповідача судових витрат.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що вирішуючи спір, господарські суди припустилися порушення встановлених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) правил підвідомчості справ, оскільки відносини, що виникли між сторонами у справі не свідчать про реалізацію повноважень у сфері господарської діяльності; посилається на те, що Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона не є належним позивачем у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона просить відмовити в задоволенні скарги, оскаржувані акти залишити в силі.

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.09.2008, надіслана сторонам у справі –23.09.2008 року).

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.10.2008 № 02-12/І/213 призначено колегію суддів у складі: Панова І.Ю.–головуючий, судді Заріцька А.О. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції:

- громадянам Євдокімовій Н.О., Шаповалову В.Ф., Глотці Л.Ф., Бобровському Л.В., Рудіку Г.П., Івашечкіній В.В., Рябикіній В.В., Бондар М.А., Мельник Н.І., Коптяєвій Г.М., які працювали на АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів", призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період грудень 2007 року –січень 2008 року станом на 01.02.2008 склала 6739,09 грн.;

- органом Пенсійного фонду України понесені витрати з виплати цієї суми, які підлягають відшкодуванню згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (z0064-04) (надалі –Інструкція №21-1).

Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" про стягнення з останнього витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам товариства згідно з пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При прийнятті рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до пункту 6.8 Інструкції № 21-1 підприємство зобов'язане щомісячно до 25 числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що відповідачем не виконано та доказів на перерахування вищевказаної суми до суду не надано.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з урахуванням наступного.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ (1461-14) , були визначені категорії працівників, які мають право на пенсію на пільгових умовах, крім цього вказана стаття регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду України, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключена, а пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений абзацом 4 такого змісту: "для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору, зокрема, 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Цим пунктом врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Крім того, позивачем у справі є Управління ПФУ в Дніпровському районі м. Херсона.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (z0441-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730 (z0442-02) , (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Фонду останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , завданням якого є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністратив-них справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Викладене свідчить, що в даному випадку відносини сторін носять публічно-правовий характер.

Враховуючи, що дану адміністративну справу господарськими судами розглянуто після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) за правилами господарського судочинства, тому скасуванню підлягає як постанова апеляційної інстанції, так і рішення господарського суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що справу необхідно направити до місцевого господарського суду для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 у справі № 2/146-08 – скасувати.

Справу направити до господарського суду Херсонської області для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .