Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2008 року

та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 року

у справі № 2-31/3811-2008

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"

за участю третьої особи Коктебельської селищної ради міста Феодосії

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.,

ОСОБА_2. - довіреність від 04.03.2008 року

відповідача - Половкова В.В. - довіреність від 24.07.2008 року

третьої особи - не з'явився

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2008 р. у справі № 2-31/3811-2008 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"за участю третьої особи: Коктебельської селищної ради про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки задоволено;

визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 15.02.2007 р. за реєстраційним номером № 499. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"повернути позивачу земельну ділянку площею 1.0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 01 116 457 00 01 001 0306;

стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"на користь позивача 85, 00 грн державного мита та 118, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 р. у даній справі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2008 р. залишено без змін.

Процесуальні документи мотивовані тим, що відсутність державної реєстрації змін до основного договору оренди земельної ділянки, відповідно до яких орендар має право передавати в суборенду об'єкт нерухомості, свідчить про відсутність правових підстав для укладення спірного договору суборенди, що має наслідки його недійсності.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати процесуальні документи попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржувані процесуальні документи є обґрунтованими і законними у зв'язку з чим просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних процесуальних документів, знаходить за необхідне в задоволенні касаційної скарги відмовити.

На підставі рішення 23 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради "Про затвердження проекту від 10.09.2003 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1та Коктебельською селищною радою був укладений договір оренди землі № 5750. Державну реєстрацію договору проведено 09.02.04 р. за № 0003011900329.

Предметом даного договору є земельна ділянка площею 1,0 га з кадастровим номером 01 116 457 00 01 001 0306, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

15.02.2007 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1і товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"був укладений договір суборенди зазначеної земельної ділянки № 499, цільове призначення якої - будівництво пансіонату для відпочинку матерів з дітьми (код цільового використання - УКЦВЗ-1.17). Державну реєстрацію договору проведено 09.02.08 р. реєстраційний №040801900010.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач змінив предмет і підстави позову і просить визнати даний договір недійсним у зв'язку з тим, що його положення суперечать нормам чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміст норм статті 124 Конституції України передбачає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити його таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Судова колегія погоджується з позицією місцевого та апеляційного господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений законом, отже підлягає розгляду по суті.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, право позивача на передачу у суборенду зазначеної земельної ділянки не передбачено договором оренди землі від 10.11.2003 р., а передбачено договором від 17.03.2004 р. (реєстраційний номер 820) про внесення змін до договору оренди землі згідно рішення №1989 від 20.02.04 р. 30 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради "Про внесення змін у договір оренди землі СПД ОСОБА_1.". Державну реєстрацію договору проведено 09.02.04 р. за № 0003011900329.

Таким чином, судами попередніх інстанцій досліджено зміст договору № 820 від 17.03.2004 р. про внесення змін до договору оренди землі № 5750 від 10.11.2003 р. та встановлено, що державну реєстрацію цього договору проведено ще до його укладення.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктом 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р. № 2073 (2073-98-п) , встановлено, що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України, договір оренди вважається укладеним і породжує виникнення права користування земельною ділянкою після його державної реєстрації.

Враховуючи наведені положення, судова колегія виключає можливість укладати угоду про внесення змін до основного договору до набрання ним чинності, оскільки дані дії, пов'язані зі зміною умов правочину, є наступними у часі по відношенню до вступу у законну силу первинних умов договору.

Таким чином, посилання відповідача на те, що Договір про внесення змін від 17.03.2004 р. є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 10.11.2003 р., у зв'язку з чим не підлягає державної перереєстрації, суперечить пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої постановою КМУ від 25.12.1998 р. N 2073 (2073-98-п) , самому Договору про внесення змін від 17.03.2004 р., відповідно до положень якого даний договір підлягає обов'язковій державній реєстрації згідно із статтею 20 Закону України "Про оренду землі".

Посилання відповідача на те, що Договір суборенди земельної ділянки від 15.02.2008 р. пройшов державну реєстрацію і факт державної реєстрації засвідчений гербовою печаткою та підписом директора ФФДПКРЦДЗК та голови Коктебельської селищної ради є безпідставним, оскільки державна реєстрація спірного Договору суборенди проведена без дотримання вимог діючого законодавства, та суперечить пункту 11 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженої постановою КМУ від 25.12.1998 р. N 2073 (2073-98-п) , відповідно до якої державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Враховуючи ту обставину, що зміни до договору не були належним чином введені у дію, то і право у орендаря передавити спірну ділянку в суборенду також відсутнє. У зв'язку з цим приватний нотаріус засвідчив спірний Договір суборенди земельної ділянки від 15.02.2007 р. в порушення статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", оскільки не зареєстрований належним чином Договір про внесення змін від 17.03.2004 р. не надає право орендарю передавати земельну ділянку у суборенду.

Беручи до уваги ту обставину, що підставою укладення спірного договору суборенди № 499 від 15.02.2007 р. (пункту 1.5 цього договору) є Договір від 17.03.2004 р. № 820 про внесення змін до договору оренди землі від 10.11.2003 р., судова колегія дійшла висновку щодо наявності ознак недійсності договору суборенди, у зв'язку з укладенням його без достатніх на те правових підстав.

Як встановлено статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Визнання договору недійсним породжує виникнення зобов'язання кожної сторони повернути у натурі все, що вони отримали на виконання цього правочину.

Посилання відповідача, по-перше про те, що запис про реєстрацію договору про внесення змін від 17.03.2004 р. не визнавався недійсним є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій за №0003011900329 від 09.02.04 р. зареєстровано договір оренди від 10.11.2003 р., який недійсним не визнавався, по друге, відносно виклику посадових та інших осіб, діючим Господарсько-процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено право або обов'язок суду викликати та брати пояснення від буд яких осіб.

Таким чином, аналіз викладених обставин свідчить про те, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 15.02.2007 р. за № 499 та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА"повернути позивачу земельну ділянку площею 1,0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 01 116 457 00 01 001 0306, є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши касаційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що відповідач не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

За результатами перегляду касаційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 09.06.2008 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 р., суд касаційної інстанції встановив, що процесуальні документи прийнятті без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інвестиційна компанія -КАФА" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 р. зі справи №2-31/3811-2008 залишити без змін.