Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 (суддя: Губіна І.В.) відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України (надалі –Управління ПФУ) в Комсомольському районі м. Херсона до Відкритого акціонерного товариства "Херсонське АТП-16527" (надалі –ВАТ "Херсонське АТП-16527") про стягнення 30267,15 грн. боргу з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2007 по 01.10.2007 року.

За апеляційною скаргою вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008 (судді: Антоник С.Г. - головуючий, Колодій Н.А., Коробка Н.Д.) залишено без змін.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі Управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов і стягнути з відповідача на користь позивача 29450,62 грн.

Скаржник вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження в повному обсязі матеріалів справи та незалучення в якості третьої особи на стороні відповідача Херсонського державного міського автотранспортного підприємства "Херсонміськавтотранс" для визначення правонаступника реорганізованого у 1984 році Херсонського автотранспортного підприємства 21021.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Херсонське АТП-16527" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.09.2008, надіслана сторонам у справі –12.09.2008 року).

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.10.2008 № 02-12/І/213 призначено колегію суддів у складі: Панова І.Ю.–головуючий, судді Заріцька А.О. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- громадянам Каліченку А.М., Котію В.В., Скороходу В.І., Комарову Ю.В., Надолинському В.М., Пікулю В.П. призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" і "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- підставою для звернення Управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона з позовом стала несплата відповідачем визначених у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених цим громадянам, сум сплачених пенсій на пільгових умовах;

- ВАТ "Херсонське АТП-16527" не є належним відповідачем, оскільки сплачені громадянам Каліченку А.М., Котію В.В., Скороходу В.І., Комарову Ю.В., Пікулю В.П. пенсії на пільгових умовах підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства, на яких вони заробили стаж, необхідний їм для призначення пенсій на пільгових умовах, з урахуванням здійсненою реорганізацією автотранспортних підприємств 16527 та 21021.

На підставі матеріалів справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову, визнавши відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов’язку щодо відшкодування заявленої до стягнення суми.

Управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ВАТ "Херсонське АТП-16527" про стягнення з останнього витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам товариства згідно з пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій допустилися порушень норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки за своїм правовим змістом даний спір не є господарським і, відповідно, не підвідомчий господарським судам України.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ (1461-14) , були визначені категорії працівників, які мають право на пенсію на пільгових умовах, крім цього вказана стаття регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду України, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 №1461-ІІІ (1461-14) частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключена, а пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений абзацом 4 такого змісту: "для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору, зокрема, 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Цим пунктом врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Крім того, позивачем у справі є Управління ПФУ в Комсомольському районі м. Херсона.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (z0441-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730 (z0442-02) , (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Фонду останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , завданням якого є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністратив-них справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Викладене свідчить, що в даному випадку відносини сторін носять публічно-правовий характер.

Враховуючи, що дану адміністративну справу господарськими судами розглянуто після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) за правилами господарського судочинства, тому скасуванню підлягає як постанова апеляційної інстанції, так і рішення господарського суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що справу необхідно направити до місцевого господарського суду для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2008 у справі №1/462-07 – скасувати.

Справу направити до господарського суду Херсонської області для виконання Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .