Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -АМК України)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008

зі справи № 21/518-20/98

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м. Київ (далі -СПД ОСОБА_1)

до АМК України

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

СПД ОСОБА_1 -не з'яв.,

АМК України -ОСОБА_2

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК України від 08.06.2007 № 1/ІІ-2006 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі -оспорюване рішення).

Рішенням названого господарського суду від 19.03.2008 (суддя Палій В.В.) у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що:

? СПД ОСОБА_1 отримав оспорюване рішення 19.06.2007;

? первісну позовну заяву СПД ОСОБА_1 про визнання недійсним оспорюваного рішення повернуто місцевим господарським судом без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) );

? моментом звернення позивача до господарського суду є 31.08.2008 (момент подання повторної позовної заяви);

? отже, позивачем пропущено передбачений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) строк оскарження рішення АМК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2008 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. -головуючий, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним оспорюване рішення, з АМК України стягнуто 85 грн. зі сплати державного мита за подання позовної заяви, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 42, 50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. В обґрунтування постанови апеляційного господарського суду зазначено про те, що моментом звернення СПД ОСОБА_1 до господарського суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного рішення можна вважати 10.08.2007 -дату подання первісного позову (в межах передбаченого статтею 60 Закону строку), навіть незважаючи на винесення місцевим господарським судом першої інстанції ухвали про повернення такої позовної заяви без розгляду.

АМК України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2008 з цієї справи скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2008 залишити в силі, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 60 Закону, статей 54, 63 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

14.10.2008 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання СПД ОСОБА_1 про відкладення розгляду касаційної скарги з цієї справи у зв'язку з хворобою позивача.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 14.10.2008 представник АМК України проти задоволення зазначеного клопотання заперечував, зазначаючи про те, що позиція позивача відома з матеріалів справи, а тому участь СПД ОСОБА_1 у судовому засіданні не є обов'язковою.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання СПД ОСОБА_1, оскільки згідно з приписами ГПК України (1798-12) участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язковою, а матеріали даної справи містять достатній для розгляду касаційної скарги обсяг відомостей і без участі представника сторони.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- оспорюваним рішенням:

? визнано, що підприємство "Надвірнянський центральний ринок" райСТ і СПД ОСОБА_1 за результатами 2005 року займали монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими товарами на ринках в межах Надвірнянського району;

? визнано, що дії СПД ОСОБА_1, які полягали у необґрунтованому підвищенні плати за найм (оренду) місць для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі непродовольчими товарами на ринках в межах Надвірнянського району шляхом встановлення таких цін та інших умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів (підприємців);

? на СПД ОСОБА_1 за вчинене порушення накладено штраф у сумі 19 922 грн., що становить 1 176 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 1017968 оспорюване рішення вручено позивачеві 19.06.2007;

- 10.08.2007 СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання оспорюваного рішення недійсним;

- ухвалою названого господарського суду від 16.08.2007 зазначену позовну заяву повернуто СПД ОСОБА_1без розгляду на підставі пунктів 3, 4, 6 і 10 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) );

- 31.08.2007 СПД ОСОБА_1 повторно звернувся до господарського суду міста Києва з відповідним позовом;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2007 з цієї справи позовну заяву СПД ОСОБА_1 прийнято до розгляду.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 і відтворено в підпункті 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 22.10.2007 № 04-5/198 (v_198600-07) ), а також у пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 (v_229600-07) № 10-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (в редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.06.2007 № 01-8/432 (v_432600-07) ).

З огляду на викладене передбачений статтею 60 Закону строк є присікальним, а закінчення його перебігу безпосередньо пов'язано із зверненням до господарського суду в порядку, встановленому ГПК України (1798-12) .

У статті 54 ГПК України наведено вимоги, які ставляться до форми і змісту позовної заяви.

Недотримання позивачем відповідних вимог тягне за собою повернення позовної заяви на підставі статті 63 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що недотримання особою, яка звертається до суду з позовною заявою, вимог статті 54 ГПК України та повернення в зв'язку з цим такої позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу визначеного статтею 60 Закону двомісячного строку оскарження рішення органу АМК України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду міста Києва з цієї справи, наведеного не врахував.

Разом з тим, згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Місцевий же господарський суд, правильно оцінивши обставини справи, мав припинити провадження у справі, а не відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 статті 111-9 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Керуючись статтями 80, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 зі справи № 21/518-20/98 скасувати.

Провадження у справі № 21/518-20/98 припинити.