3/44 Про визнання недійсним рішення міської ради про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста - 14.10.2008 Прийняття

У грудні 2007 р. ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 25.10.2007 р. № 1072/3905 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" (raa072023-07) в частині визнання позиції 83 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" "Група "А" додатка 2 до рішення "Нежилі приміщення Громадська організація "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг"; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ. "А"; 3; 180" такою, що втратила чинність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 р. № 221/3312 "Про внесення змін до рішення Київради від 18.03.2004 р. № 100/1310 "Про приватизацію комунального майна" (ra0221023-06) були внесені відповідні зміни до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та відповідно до пункту 244 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва" "Група "А" Додатку до вказаного рішення ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А", на яке було укладено "Охоронний договір" між Головним управлінням хорони культурної спадщини та позивачем, оскільки вказане приміщення згідно з розпорядженням Київської міської адміністрації від 15.04.1998 р. є пам'яткою архітектури місцевого значення.

06.02.2007 р. ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" листом № 91 повідомило відповідача про свій намір придбати нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А" і просило здійснити заходи, які б дозволили розпочати процес приватизації вказаного нежитлового приміщення.

Проте, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 25.10.2007 р. № 1072/3905 (raa072023-07) , яке позивач вважає незаконним, оскільки:

- по-перше, рішення було прийнято з процесуальним порушенням так як питання по позиції 83 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" не було включено до порядку денного сесійного засідання;

- по-друге, ні Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , ні Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) не передбачено можливості визнавати пункти рішень, що мають індивідуальний характер і стосуються приватизації такими, що втратили чинність;

- по –третє, з огляду на приписи частини 5 статті 60 та пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", позивач вважав, що в компетенції Київської міської ради відсутні повноваження після включення об'єктів до переліку таких, що підлягають приватизації, за власної ініціативи визнавати пункти рішень про зазначене включення такими, що втратили чинність. Визнання вказаних пунктів такими, що втратили чинність можливе лише за умови відмови організації, яка мала право здійснити викуп від такого викупу або ж у випадку невиконання організацією з її вини умов викупу, що позивачем не допускалось.

У відзиві на позовну заяву Київська міська рада проти позовних вимог заперечувала, просила у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно з приписами статей 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право визначати чи доцільно відчужувати чи доцільно не відчужувати об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Києва належить до повноважень Київської міської ради, таким чином, відповідач прийняв оскаржуване рішення в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Київська міська рада зазначала, що спірне приміщення у м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А" являється пам'яткою архітектури місцевого значення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 25.10.2007 р. № 1072/3905 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" (raa072023-07) в частині визнання позиції 83 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" "Група "А" додатка 2 до рішення "Нежилі приміщення Громадська організація "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг"; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ. "А"; 3; 180" такою, що втратила чинність.

Мотивуючи рішення суд, керуючись приписами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) та посилаючись на рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2007 р. у справі № 16/120, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси позивача.

За апеляційною скаргою Київської міської ради Київський апеляційний господарський суд (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.03.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що норми матеріального права, на які посилались суди першої та апеляційної інстанції в обґрунтування задоволення позовних вимог регулюють дії саме Головного управління як органу приватизації, а не Київської міської ради, та неправильно застосовані частина 3 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та пункт 5 статті 7 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Крім того, відповідно до статті 16 та частини 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником комунального майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, а відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 та частини 6 статті 60 вказаного Закону право визначати доцільність відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва належить до повноважень Київської міської ради, проте, оспорюваними судовими рішеннями фактично зобов'язано Київську міську раду продати приміщення, які знаходяться у власності територіальної громади м. Києва, чим порушено частину 2 статті 14 та статтю 321 Цивільного кодексу України.

В поясненнях на касаційну скаргу ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" просило залишити скаргу без задоволення, а судові рішення у справі без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 р. № 221/3312 "Про внесення змін до рішення Київради від 18.03.2004 р. № 100/1310 "Про приватизацію комунального майна" (ra0221023-06) були внесені відповідні зміни до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації;

Відповідно до пункту 244 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва" "Група "А" Додатку до вказаного рішення Київської міської ради від 16.03.2006 р. № 221/3312 (ra0221023-06) ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А";

28.12.2006 р. Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано висновок про можливість приватизації ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" шляхом викупу нежитлового приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А", на яке укладено "Охоронний договір" між Головним управлінням хорони культурної спадщини та ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" та яке є пам'яткою архітектури місцевого значення.

06.02.2007 р. ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" листом № 91 повідомило Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про намір придбати нежитлове приміщення загальною площею 180,0 кв.м., яке розташоване в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, літ. "А" та просило здійснити заходи, які б дозволили розпочати процес приватизації вказаного нежитлового приміщення.

Рішенням Київської міської ради № 62/723 від 08.02.2007 р. "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007- 2010 роки" (ra0062023-07) затверджено Програму приватизації об'єктів комунального майна, в тому числі –нежилих приміщень площею 180,0 кв.м. по вул. Хрещатик, 44 літ. "А" за ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" (додаток 2 до рішення, позиція 83).

16.02.2007 р. листом № 042/9/1-878 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ГО "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг" про те, що у відповідності до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації культурної спадщини" (2391-15) заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 25.10.2007 р. № 1072/3905 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" (raa072023-07) в частині визнання позиції 83 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" "Група "А" додатка 2 до рішення "Нежилі приміщення Громадська організація "Аналітичний центр "Соціоконсалтинг"; м. Київ, вул. Хрещатик, 44, літ. "А"; 3; 180" було визнано такою, що втратила чинність.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 вказаної норми).

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 даного Закону встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, а пунктом 30 цієї норми передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) комунальна власність є "власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст" і, отже, її відчуження може відбуватися тільки за спеціальним рішенням власника або уповноваженого ним органу, оскільки "органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності" (частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Виходячи з положень вказаного Закону (280/97-ВР) , що регламентують повноваження органів місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень з питань, що віднесені до їх компетенції, Київрада вправі вносити зміни до прийнятих нею раніше рішень.

Проте, задовольняючи позовні вимоги а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не було визначено якою нормою закону відповідачеві заборонено вносити зміни до власного рішення та яке конкретно право чи охоронюваний законом інтерес позивача були порушені внаслідок такого рішення.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не було надано належної оцінки доводам відповідача стосовно того, чи є спірне приміщення в м. Київ по вул. Хрещатик, 44, літ. "А" пам'яткою архітектури місцевого значення і чи підлягає таке приміщення приватизації.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями111-10111-11,111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі № 3/44 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.