Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Сарахман С.О. –за дов. від 22.09.08;

від відповідача: Степаненко Ю.М. –за дов. від 30.09.08.

Фондом комунального майна Севастопольської міської ради у лютому 2008 року заявлений позов до Орендного підприємства "Нефтида" про зобов’язання відповідача провести інвентаризацію орендованого цілісного майнового комплексу у відповідності з діючим законодавством упродовж 10 календарних днів з моменту набрання рішення законної сили та звільнення об'єкту оренди - цілісний майновий комплекс, у тому числі будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Бірюзова, 1 та будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. М. Музики, 43 і передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської ради за актом прийому –передачі. Позивач обґрунтовуючи свої

доповідач: Добролюбова Т.В.

вимоги вказував на порушення підприємством умов договору оренди від 08.12.94, оскільки строк дії договору закінчився 29.12.07, однак, відповідач орендоване майно не повернув. При цьому, позивач посилався на приписи статей 391, 785 Цивільного кодексу України, статті 2, пункту 2 статті 26, пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.03.08, ухваленим суддею Дмитрієвим В.Є., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції виходячи з не згоди позивача на продовження дії договору оренди дійшов висновку про припинення строку його дії - 29.12.07, тому визнав підставними вимоги позивача про зобов’язання відповідача повернути орендоване майно. Судове рішення в цій частині обґрунтоване приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" , статей 530 , 785 Цивільного кодексу України . При цьому, суд зазначив, що вимога позивача про проведення інвентаризації майна відповідає загальному порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів, визначеному розділом 2 Порядку повернення орендованого майна, яке належить територіальній громаді міста Севастополя.

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К. –головуючого, Антонової І.В., Котлярової О.Л., постановою від 27.05.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. У задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав повернення орендованого майна, оскільки листом від 28.11.07 підприємство звернулось до позивача з пропозицією продовжити дію договору, однак, відповідь про відмову у продовженні дії договору оренди відповідачеві була надіслана 08.01.08, тобто з порушенням місячного строку встановленого законом. Водночас, суд визнав таким, що не є за своєю правовою природою волевиявленням орендодавця як сторони за договором, рішення Міської комісії з оренди комунального майна від 18.12.07 про відмову відповідачеві у продовженні дії спірного договору оренди. В частині вимог про зобов'язання відповідача провести інвентаризацію орендованого цілісного майнового комплексу судом також відмовлено через відсутність доказів того, що відповідач ухиляється від її проведення.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів норм матеріального та процесуального права, а рішення у справі просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 391, 785 Цивільного кодексу України. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не спростований довід суду першої інстанції про припинення дії договору оренди. При цьому, заявник наголошує, що чинним законодавством не визначено певної форми повідомлення про припинення дії договору.

Від Орендного підприємства "Нефтида" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.12.1994 Управлінням загальнодержавної та комунальної власності, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради –орендодавцем, укладено з Організацією орендарів "Нефтида"- орендарем, договір оренди цілісного майнового комплексу № 998. За умовами цього договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування об`єкт оренди - цілісний майновий комплекс, а саме: будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: місто Севастополь, вул. М. Бірюзова, 1 та будівлю гуртожитку, яка знаходиться в місті Севастополі на вул. М. Музики, 43. Предметом позову у даній справі є вимога Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Орендного підприємства "Нефтида" про зобов’язання відповідача провести інвентаризацію орендованого цілісного майнового комплексу у відповідності з діючим законодавством упродовж 10 календарних днів з моменту набрання рішення законної сили та звільнення об'єктів орендованих за договором №998. Водночас, позивач просив передати майно Фонду комунального майна Севастопольської міської ради за актом прийому –передачі. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повідомлення відповідача про відмову у продовженні дії договору оренди надіслано позивачем з порушенням місячного строку визначеного пунктом 8.6 договору оренди. При цьому, суд виходив з того, що відповідач листом від 28.11.07 звернувся до Фонду з проханням продовжити строк дії договору оренди, проте, відповідь про відмову у продовженні договору надіслана - 08.01.08. Такий висновок визнається колегією суддів помилковим. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) . Відповідно до приписів статей 2 , 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України . Зі змісту вказаних статей вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним упродовж одного місяця після закінчення строку договору . Відповідно до пункту 8.4 вказаного договору, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який було укладено цей договір. Сторони неодноразово продовжували дію договору оренди. Суд першої інстанції установив, що договір оренди припинив свою дію - 29.12.07 . Водночас, суд першої інстанції установив, і це не спростовано апеляційним судом, що позивач листом від 08.01.08 №37 повідомив відповідача про припинення строку дії спірного договору. Отже, орендодавець не погодився продовжити дію договору оренди від 08.12.1994 і висловив свої заперечення упродовж одного місяця після закінчення строку договору, як і передбачено сторонами у пункті 8.6 договору. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії договору оренди з 29.12.07 у зв‘язку із закінченням строку, на який його було укладено. Згідно з приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення договору орендар зобов’язаний звільнити приміщення. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди. Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Наведені вимоги містить і пункт 8.8 договору оренди. Місцевим судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач після закінчення строку дії договору орендоване майно позивачеві, не повернув. Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про підставність вимог позивача щодо звільнення об’єкту оренди та передачі його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому-передачі. Таким чином, доводи викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження. За таких встановлених обставин, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Севастополя –залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 -Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.08 у справі №5020-11/041 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Севастополя від 19.03.08 у цій справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити.