2/60 Про визнання недійсною заяви про припинення зобов'язання за договором про постачання електричної енергії - Текст документа

У лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про визнання недійсним правочину -заяви Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" від 07.07.2005 року № 467/03 про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що заява відповідача від 07.07.2005 року № 467/03 про припинення зобов'язання зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, в якій відповідач повідомляє позивача про припинення зобов'язання суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та договору про постачання електричної енергії № 1 від 01.10.2004 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року (суддя Деревінська Л.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року (судді: Тищик I.В. -головуючий, Сизько I.А., Верхогляд Т.А.) по справі № 2/60 господарського суду Кіровоградської області позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин, який оформлено заявою Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" від 07.07.2005 року № 467/03 до Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про припинення зобов'язання на суму 7 715, 51 грн. зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України з моменту його вчинення. Стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення господарські суди зазначають про те, що враховуючи обставини справи та вимоги Цивільного кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та умови договору від 01.10.2004 року, які виключають можливість проведення розрахунку за використану електроенергію іншим шляхом, ніж грошовими коштами, односторонню угоду, викладену в заяві відповідача від 07.07.2005 року № 467/03 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 715, 51 грн. необхідно визнати недійсною з моменту її вчинення. Крім того, суди зазначають, що нормами спеціального законодавства з електроенергетики передбачена єдина форма розрахунків за спожиту електроенергію -грошовими коштами.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року по справі № 2/60 господарського суду Кіровоградської області, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року по справі № 2/60 господарського суду Кіровоградської області скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 601, 602 Цивільного кодексу України (435-15) , статей 202, 203 Господарського кодексу України (436-15) , статей 4-2, 4-3, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Зокрема, заявник зазначає, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між позивачем і відповідачем шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" та Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" укладено договір №1 від 01.10.2004 року про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 2.2.3 якого та додатку №1 "Порядок розрахунків" розрахунки за активну електроенегію здійснюються споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом безготівкового перерахування за платіжним дорученням через власний рахунок в установі банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії (позивача) або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника самостійно протягом 5 операційних днів з дати виписки рахунку.

07.07.2005 року відповідач звернувся до позивача з заявою №467/03 про припинення зобов'язання на суму 7715,51 грн. зарахуванням в порядку статті 601 Цивільного кодексу України (435-15) , мотивуючи заяву тим, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість за транзит електроенегії згідно договору від 26.07.2002 року у розмірі 7715,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даному випадку виник у зв'язку з тим, що відповідач намагався припинити свої зобов'язання за спожиту електроенергію шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України (435-15) визначено перелік підстав, за наявності яких не допускається зарахування зустрічних вимог, а саме: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Статтею 26 Закону встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Цією ж статтею передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором про постачання електроенергії, суперечить положенням Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , договору №1 від 01.10.2004 року про постачання електричної енергії; позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 року у справі № 2/60 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.