Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача -

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі" на рішення господарського суду Рівненської області від 6 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 червня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів" до ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі" про стягнення 106420, 37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про стягнення 76254,72 грн. заборгованості за отриманий товар та 30 165, 65 грн. пені, згідно укладеного договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 6 травня 2008 року (суддя Павлюк I.Ю.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76254, 72 грн. основного боргу за отриманий товар, пені в сумі 3296, 90 грн., судові витрати. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 червня 2008 року вказане рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, 1 травня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу №105с, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за ціною, вказаними в накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно п.4.3 договору, оплата здійснюється на протязі 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

На виконання умов договору, позивач протягом листопада 2007 року -січня 2008 року поставив відповідачу товар в асортименті на загальну суму 76 483, 56 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили той факт, що відповідач, у встановлені договором строки, за отриманий ним товар повної оплати не здійснив, перерахувавши позивачеві тільки 228, 48 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 76254, 72 грн. підтверджується, також, наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно ст.530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач у визначений укладеним договором строк оплату за отриманий ним товар не здійснив, місцевий господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 76254, 72 грн. основного боргу.

На підставі ст.230 ГК України (436-15) , штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (436-15) кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судами, пунктом 4.4 укладеного сторонами договору передбачається, що у випадку прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 0,5% несплаченої вартості переданого товару за кожний день прострочки.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3296, 90 грн. за період з 29 листопада 2007 року по 28 березня 2008 року, відмовивши в решті частині стягнення пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Рівненської області від 6 травня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 червня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі" -без задоволення.