9/57 Про стягнення майнової шкоди в порядку регресу - 09.10.2008 Прийняття

У березні 2008 року ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення 15446,56грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2008р. у справі №9/57 (суддя Жирнов С.М.) в позові відмовлено з тих підстав, що у позивача не виникло право на позов про стягнення з відповідача шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. у справі №9/57 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2008р. скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" 15446,56грн. шкоди в порядку регресу, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 232,47грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги.

Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позивач на підставі ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" має право на задоволення регресних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2008р. у справі №9/57 залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.02.2006р. в м. Києві по вул. Половецькій сталася ДТП за участю автомобіля "SKODA OKTAVIA" (реєстраційний номер ІІ 0583 АА), який належить Державному департаменту фінансового моніторингу та знаходився під керуванням Богословського С.В., та автомобіля "ВАЗ –21102" (реєстраційний номер 231-17 КА), який належить ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" та знаходився під керуванням Яременка С.П. Факт скоєння ДТП підтверджено довідкою ВДАІ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 09.02.2006р.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2006р. у справі №3-6267/2006 Яременко С.П. був визнаний винним у вчиненні правопорушення.

Автомобіль "SKODA OKTAVIA", який належить Державному департаменту фінансового моніторингу був застрахований в ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №202-05/065 від 26.07.2005р.

17.02.2006р. для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "SKODA OKTAVIA", за замовленням позивача, Суб’єкт підприємницької діяльності Ханжин О.О. в присутності довіреної особи страховика (п.Хоменко А.П.) та представника відповідача (п.Трофімова В.Г.) провів дослідження вищеназваного транспортного засобу, за результатами якого був складений Акт товарознавчого дослідження №115 від 24.03.2006р. Відповідно до акту №115 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "SKODA OKTAVIA" становить 13762,52грн., а вартість відновлювального ремонту складає 16211,68грн.

Позивач зазначав, що відновлювальний ремонт автомобіля проводився на СТО ТОВ "Автоцентр Київ", де його вартість склала 15484,48грн., що підтверджено рахунком-фактурою №С-00005095 від 17.03.2006р. та Актом виконаних робіт №РС –0003625 від 17.03.2006р.

ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" на підставі страхового акту б/н від 17.05.2007р. по договору добровільного страхування наземного транспорту №202-05/065 від 26.07.2005р., який містить розрахунок суми страхового відшкодування та згідно заяви Державного департаменту фінансового моніторингу від 17.09.2007р. виплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Київ" страхове відшкодування у загальній сумі 15056,56грн.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків в порядку ст. 993 ЦК України, якою передбачено перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд першої інстанції зазначив, що страховик сплатив страхове відшкодування в розмірі 15446,56грн. за платіжними дорученнями №1559 від 31.03.2006р. та №2708 від 06.06.2006р. без отримання передбаченої п.12.2 договору медичної довідки та в порушення п. 14.5 договору, а тому виконані позивачем дії (сплата страхового відшкодування) визнаються судом як такі, що виконані поза межами умов договору на його власний розсуд.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено суду виконання ним саме договірних зобов’язань стосовно страхувальника за договором, у позивача не виникло право на позов про стягнення з відповідача відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок спірної ДТП в порядку регресу, та відмовив у позові.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, зазначив, що не знаходить підстав для обов’язкового надання медичної довідки про стан водія позивача, оскільки причиною ДТП було порушення правил дорожнього руху з боку водія відповідача, а тому немає причинно-наслідкового зв’язку у відмові у задоволенні регресних позовних вимог у зв’язку з відсутністю медичної довідки та дійшов висновку про задоволення позову.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги що в платіжному дорученні №2708 від 06.06.2006р. на перерахування ТОВ "Автоцентр Київ"15056,56грн. в призначенні платежу вказано: "Страхове відшкодування згідно заяви Держ. Комітету фін. Моніторингу України на а/м SKODA OKTAVIA д/н ІІ 0538 АА згідно наказу №657 від 17.05.2006р." (а.с. 36), а в платіжному дорученні №1559 від 31.03.2006р. на перерахування СПД Ханжин О.О. 5860грн. в призначенні платежу вказано "Товарознавча експертиза зг.рах. №86-102 від 20.03.2006р.", без витребування наказу №657 від 17.05.2006р. та рахунку №86-102 від 20.03.2006р. та надання цим документам належної правової оцінки.

Водночас, судами не було надано оцінки доводам відповідача стосовно того, що відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №202-05/065 від 26.07.2005р. до керування ТЗ допускаються водії згідно наказу про закріплення за авто, а саме: наказу про закріплення автомобіля "SKODA OKTAVIA" ІІ 0583 АА за Богуславським С.В.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Судами не досліджено наявності договору на оцінку пошкодженого майна між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки.

Поряд з цим, судами не витребувано свідоцтво ФДМУ ТА УКШ МФ №1486-ПК, яке підтверджує кваліфікацію оцінювача.

Більш ретельної перевірки потребували заявлені заперечення відповідача щодо наявності сертифіката суб’єкта оціночної діяльності СПД Ханжина О.О. у відповідності зі ст. 18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при прийнятті судових актів судами попередніх інстанцій всупереч вимог ч.1 ст.47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не було досліджено всіх обставин справи, що зумовило порушення норм процесуального права, та відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у даній справі рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у новому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.