2-3012/2007 Про стягнення вартості частки в статутному фонді - 09.10.2008 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" про стягнення вартості частки в статутному фонді.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду від 06.12.07 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП "Куп'янський комбікормовий завод" про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства відмовлено в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.08 апеляційна скарга

ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ПП "Куп'янський комбікормовий завод" на користь позивача 130736 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "Куп'янський комбікормовий завод" просить постанову Харківського апеляційного господарського суду зі справи скасувати, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 06.12.07.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_1, відповідно до установчого договору про утворення ТОВ "Куп'янський комбікормовий завод", є членом вказаного товариства. Статутний фонд товариства становив 4870943 грн., при цьому розмір частки позивача у статутному фонді становив 2,684%, що в грошовому виразі становить 130736 грн. Рішенням загальних зборів ТОВ "Куп'янський комбікормовий завод" від 29.11.03 за № 20 товариство реорганізоване у Приватне підприємство "Куп'янський комбікормовий завод". В той же час, в рішенні від 29.11.03 відмічено, що ОСОБА_1 голосував за реорганізацію при умові виплати йому частки.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, відмітив, що позивачем не доведено, що вартість частини майна ТОВ "Куп'янський комбікормовий завод" пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, і складає 130736 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодившись з висновком суду першої інстанції та в силу приписів ст.ст. 144, 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", зробив висновок про обґрунтованість та законність вимог. Щодо розміру частки, то судом зроблено висновок, що розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ "Куп'янський комбікормовий завод" в грошовому еквіваленті становить 130736 грн. (2.684%) і її наявність та розмір сторонами не заперечується.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, проаналізувавши судові акти, вважає, що висновки попередніх судових інстанцій є передчасними та зроблені без аналізу правового режиму відносин, що регулюють питання пов'язані з виходом учасника з господарського товариства.

Згідно з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством, виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства, вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з статтею 51 згаданого Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Пунктом 5.5 статуту ТОВ "Куп'янський комбікормовий завод" визначено, що учасник може вийти із товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу. В разі виходу із товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно її долі в уставному фонді. На вимогу учасника та за згодою зборів учасників, доля учасника, що виходить із товариства, повертається йому повністю або частково в натуральній формі.

Отже, виходячи зі складу товариства, учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна, пропорційно його частці в статутному фонді товариства. Вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням, не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент ухвалення Товариством рішення про вихід цього учасника.

У свою чергу Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому. Водночас змістові наведених законодавчих норм відповідає саме оцінка дійсної (реальної) вартості майна товариства, що за наявності спору може бути здійснено як шляхом оцінки майна товариства відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Окрім того, колегія суддів відмічає, що для вирішення питання про оплату вартості майна при виході учасника з товариства визначальним є заява про вихід та рішення органу, яким прийнято вихід учасника з товариства. Втім із матеріалів справи та встановлених обставин по справі не вбачається, що суди встановили що мало місце вихід учасника з товариства, та ухвалено відповідне рішення товариства. В той же час ні в рішенні суду першої інстанції та в постанові апеляційного суду не дано оцінки рішенню товариства з обмеженою відповідальністю за № 20 від 29.11.03, в якому відмічено, що заявник ОСОБА_1 проголосував за реорганізацію при умові -після виплати йому товариством його частки.

Щодо вирішення питання по оплаті вартості при виході учасника, то судами не досліджено фактичні обставини, пов'язані з практичним механізмом створення статутного фонду товариства його учасниками, не перевірено правильність розрахунку товариством вартості частки позивача, не встановлено дійсну вартість майна товариства, не з'ясовано позиції сторін щодо можливих шляхів вирішення спірного питання (сплата коштів, виділення майна в натурі, інше), не встановлено, чи одержувалися позивачем від товариства на задоволення вимог, що становить предмет спору, які-небудь кошти.

Отже, місцевий суд в порушення приписів статей 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції - статей 4- 7, 43 Господарського процесуального кодексу України, припустилися неправильного застосування їх приписів щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція, відповідно до частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства Куп'янський комбікормовий завод задовольнити частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.08 та рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області по справі № 2-3012/2007 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.