Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Манжур В.В.) від 19.06.2008 року по справі № 2/286 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Агентство "Норма-Прес" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 224, 225, 226 ГК України, ст. 67, 628 ЦК України, ст.ст. 32, 34 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.01.2005 року між ТОВ "Агентство "Норма-Прес" та Державним ВАТ "АСУвуглеавтоматика" був укладений договір оренди №20.

Згідно з умовами договору оренди №20 від 01.01.2005 року Державне ВАТ "АСУвуглеавтоматика" передало, а ТОВ "Агентство "Норма-Прес" (позивач) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 225,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22 на п'ятому поверсі будівлі.

Станом на 04.11.2005 року майно, яке було об'єктом оренди, вибуло з володіння Державного ВАТ "АСУвуглеавтоматика" на користь фізичної особи ОСОБА_1.

Вищевказані факти встановлені рішенням Господарського суду Донецької області від 05.04.2006 року по справі №32/43пн, про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення площею 225 кв.м., яке розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22, за позовом СПД ОСОБА_1 до ТОВ "Агентство "Норма-Прес".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2006 року рішення Господарського суду Донецької області по справі ЛІ 32/43пн залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2006 року вищевказані рішення судів скасовані, у позові відмовлено.

Оскільки станом на 10.05.2006 року рішення суду по справі №32/43пн набрало законної сили, у зв'язку із ухваленням постанови апеляційного суду про залишення рішення без змін, було видано наказ про примусове виконання цього рішення.

22.05.2006 року відповідач звернувся до Державної виконавчої служби Куйбишевського району м. Донецька з наказами Господарського суду Донецької області та заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Господарського суду Донецької області по справі № 32/43пн в найкоротший час.

Згідно частин 1, 4 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України; інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

23.05.2006 року державним виконавцем Куйбишевського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №32/43пн Господарського суду Донецької області. Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство "Норма-Пресс" надано час для добровільного виконання судового рішення до 25.05.2006 року.

В зазначений добровільний строк виконання рішення Господарського суду Донецької області про звільнення нежитлового приміщення керівництвом ТОВ "Агентство "Норма-Пресс" виконано не було, майно не вивезено, користування приміщенням не припинено, добровільного звільнення приміщення позивачем не відбулось.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження 25.05.2006 року державним виконавцем за участю понятих, представника стягувача та боржника проведено опис майна ТОВ "Агентство "Норма-Пресс", описане майно передане на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_2. Вказане нежитлове приміщення було опечатано державним виконавцем ДВС Куйбишевського РУЮ м. Донецька .

30.05.2006 року державним виконавцем при виході за адресою: м. Донецьк-96, вул. Хірургічна, 22, встановлено, що зірвані опечатані ДВС пломби та робочий персонал користується опечатаним приміщенням, не зважаючи на заборону, про що був складений відповідний акт державного виконавця.

У зв'язку із заявою відповідального за збереження ОСОБА_2 з останньої було знято відповідальність за збереження, та актом державного виконавця 31.05.2006 року відповідальність за збереження майна покладено на директора ТОВ "Агентство "Норма-Пресс" Нікітіну Олену Миколаївну.

31.05.2006 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.11.2006 року у справі №32/43пн постанову про закінчення виконавчого провадження визнано недійсною, оскільки повного фактичного виконання не було та майно позивача знаходилося в приміщенні.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 01.06.2006 року на адресу позивача було направлено листа про необхідність звільнення нежитлового приміщення п'ятого поверху буд.22 по вул. Хірургічна, м. Донецька, оскільки з 02.06.2006 року останнім буде розпочато капітальний ремонт зазначеного приміщення та попереджено, що у випадку невиконання рішення суду, майно ТОВ "Агентство "Норма-Пресс" буде вивезено працівниками будівельної фірми.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 2 червня 2006 року у присутності працівників охоронного агентства Куйбишевського РВ УМВС України в Донецькій області з орендованого приміщення виносилося майно позивача. Майно виносилося просто на вулицю, сходи, драбинні марші, неохайно, шнури телефонні та комп'ютерні просто висмикувалися, телефонний та Інтернет кабель порізаний на шматки, у зв'язку з чим майно пошкоджено, а позивачу завдані збитки у вигляді реальних збитків на суму 36010,50 грн. та упущеної вигоди в сумі 596101,00 грн. Разом з тим, неправомірність дій відповідач позивач пов'язує із здійсненням саме ним примусових дій по виконанню рішення суду, а не державним виконавцем, що в свою чергу стало підставою завдання йому шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову позивачу у даному позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог з огляду на таке.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень коментованої статті позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлене законом.

Протиправна поведінка особи у позадоговірних зобов'язаннях порушує абсолютні правовідносини, для яких суб'єктивні права сформульовані у загальному вигляді.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права; відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка спричинила для потерпілого певні невигідні матеріальні й нематеріальні наслідки. Залежно від цього встановлені і способи відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату, тобто відшкодуванню підлягає тільки шкода, яка є об'єктивним наслідком (результатом) протиправної поведінки.

Оскільки вина є умовою відповідальності при заподіюванні шкоди, ст. 1166 ЦК України виходить із презумпції вини особи, яка завдала шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 596100 грн. упущеної вигоди. В обґрунтування стягнення з відповідача зазначеної суми, позивач посилається на контракт №17/04/06 від 17.04.2006 року, укладений між ним та ТОВ "ВЄБ-ПЛАН" (Росія), відповідно до якого позивач повинен був до 30.07.2006 року здійснити розробку порталу Центра біржової торгівлі Сеnеx та їх наповнення. Вартість контракту складала 30000000 руб., що на момент пред'явлення позову складає 596100,00 грн. Позивач наполягає на тому, що у зв'язку із неправомірними діями відповідача, позивач не зміг вчасно виконати роботу, про що повідомляли контрагента, але отримували листи про недоступність робочої версії сайту, неможливості продовження контракту, розірвання контракт).

Також, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час виселення була грубо порушена локальна комп'ютерна мережа агенції, комп'ютери некоректно вимикалися, що призвело до їх пошкодження і неможливості відновлення інформації на жорстких дисках. Частина обладнання серверної залишалася у приміщенні та не була пошкоджена до 14.06.2006 року. У цей день були порізані кабелі відповідачем та пропала частина порталу в Інтернеті. Вказує на те, що весь цей час позивач не мав доступу до приміщення та не міг забрати обладнання, на якому містилася робоча версія Сеnеx. Позивач вказує, що вищевказані дії призвели до неможливості виконання контракту, оскільки неможливо було повністю відновити інформацію, за решту залишку часу знов створювати окремі модулі програмного забезпечення, у зв'язку із відсутністю приміщення, обладнаних робочих місць, та звільнення частини персоналу.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд встановив, що позивачем взагалі не доведено факту заподіяння йому шкоди.

Так, як вбачається зі змісту контракту №17/04/06 від 17.04.2006 року, умовами його встановлено, що виконавець зобов'язується здійснити установку основних модулів відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.4., 1.5. до 30.07.2006 року (п. 2.3. контракту). Розділом 5 "Строк дії договору" встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 30.07.2006 року.

Під час розгляду справи судом у позивача неодноразово витребовувалися докази того, що роботи за предметом контракту виконувались, виконані у певних об'ємах, технічне завдання, його опис, характеристики, що були надані позивачу замовником, докази виконання певних часткових етапів робіт за цим контрактом, передання та узгодження робочих проектів з виконання предмету робіт, листування у мережі Інтернет.

Проте, позивачем витребуваних доказів не надано, упущену вигоду обґрунтовано саме фактом наявності контракту, його умовами, листами ТОВ "ВЄБ-ПЛАН Інвест" про попередження розірвання контракту. Позивач зазначає, що контракт є розірваним з 30.08.2006 року.

Судом досліджено, що умовами спірною контракту (п.6.5.) передбачено, що про наміри однієї сторони розірвати контракт раніше строку, вказаного в п.6.1., сповіщається іншій стороні в письмовому вигляді з точним зазначенням причин відмови від договору. На протязі 7 днів сторони повинні прийняти рішення по даному питанню. Інші ніж лист-попередження матеріали, які б підтверджували факт розірвання контракту, в матеріалах справи відсутні, а зазначений лист свідчить тільки про намір розірвати контракт.

Судом не прийнято до уваги посилання позивача на те, що модулі програмного продукту були розроблені але втрачені та не були збережені внаслідок некоректного ставлення до комп'ютерної техніки, оскільки це будь-якими доказами не підтверджено, і є наслідком власного необережного ставлення позивача до своєї роботи, в якій він мав здійснювати дії по його (програмного продукту) належному зберіганню (резервне копіювання) також на інших технічних носіях та в іншій спосіб. Судове ж рішення ґрунтуватись на припущеннях не може.

За висновком суду, з яким погоджується суд касаційної інстанції, виходячи із оцінених судом письмових доказів та матеріалів справи, позивач не довів що ним було розроблено або він приступив до розроблення замовленого порталу Сеnех, договір з ним розірваний у зв'язку з неможливістю виконати взяті ним за договором зобов'язання, а також той факт, що такий програмний продукт втрачений, і втрачений внаслідок неправомірних дій саме відповідача.

Відповідно до ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач, як виконавець за контрактом, напевно знаючи та розуміючи про існуючий із листопада 2006 року спір про його виселення та звільнення приміщення саме за адресою м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22, п'ятий поверх, що є рішення Господарського суду Донецької області, яке прийняте 05.04.2007 року про його виселення з займаного приміщення, яке набрало законної сили на момент виникнення спірних правовідносин щодо примусового виселення, та враховуючи те, що для завершення робіт йому необхідне обладнання та приміщення, реально свої зобов'язання з передачі приміщень не виконав, не потурбувався про забезпечення собі умов (іншого приміщення, комп'ютерного обладнання) для належного виконання зобов'язань за контрактом. При цьому, усвідомлюючи процедуру та строки здійснення примусових заходів відносно нього для фактичного виконання рішення суду не вжив будь-яких своєчасних та розумних заходів з метою попередження, запобігання виникненню та зменшенню можливих збитків з цього приводу.

Крім того, суд встановив, що позивачем не надано належних доказів звернення позивача до власника приміщення після 02.06.2006 року з метою вивезення належних йому речей, що залишилися в приміщенні.

Щодо дійсних фактичних обставин справи, а саме ким і коли (за яких обставин) було виселено позивача, із орендованого приміщення, судом встановлено, що матеріали перевірки Прокуратури Куйбишевського району міста Донецька №419-пр/06 про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою директора ТОВ "Агентство "Норма-Пресс" Нікітиной О.М. свідчать про відсутність фактів, які підтверджують виселення позивача (разом з речами) відповідачем СПД ОСОБА_1

В своїх вимогах позивач просить стягнути з відповідача збитки завдані пошкодженням майна в розмірі 36010,50 грн., які складаються: з майна, що було пошкоджено під час виселення в розмірі 24740,10 грн. та підтверджуються актами про списання б/н від 12.08.2006 року; вартістю пошкодження вхідних металевих дверей в кількості 4 шт. в сумі 7404 грн. (в підтвердження позивач посилається на рахунок №19 від 13.01.2003 року, акт приймання від 27.01.2003 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №11, рахунок № 31, квитанцію до прибуткового касового ордеру №17, акт приймання від 10.02.2003 року; вартість заходів з охорони приміщення та майна в сумі 1766,40 грн. в підтвердження посилається на договір №27 від 01.06.2006 року, акт виконаних послуг від 08.06.2006 року; витрати, пов'язані з установкою нових телефонних ліній, зміною та переносом номерів на загальну суму 2100 грн. (в підтвердження вказує на договір №28, платіжні доручення, акти виконаних робіт).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування завданої шкоди, суд правомірно виходив із того, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження факту пошкодження його майна на суму 24740,10 грн.; не доведено, що таке пошкодження здійснено саме відповідачем; не надано доказів встановлення та фіксування фактів знищення, знецінювання, неможливості подальшого використання пошкодженого майна, чим саме характеризується незадовільний стан цього майна та чим таке підтверджується.

Факт заподіяння шкоди саме відповідачем майну позивача не доведений позивачем з посиланням на матеріали справи, причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням майна та діями відповідача відсутній, у зв'язку з чим позивачем не доведено як розмір збитків так і підстави їх виникнення.

Відносно збитків в сумі 1766,40 грн., які позивач поніс внаслідок укладання договору з ТОВ "Граніт ЛТД" на охорону приміщення, то суд виходив із відсутності права користування приміщенням у момент укладання договору та відсутності доказів, що саме неправомірні дії відповідача змусили його до укладення договору з охоронною фірмою.

Акт про списання майна, який нібито підтверджує завдання збитків на вартість списаного майна, не містить даних щодо списання у зв'язку із знищенням (пошкодженням) цього майна, у зв'язку з чим правильно не взятий судом до уваги. У відшкодуванні вартості металевих дверей -7404,00 грн., вірно відмовлено з тих самих мотивів.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст.- 111-9, ст. - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ТОВ "Агентство "Норма-Прес" від 18.07.2008 року на рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2008 року у справі № 2/286 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2008 року у справі № 2/286 -без змін.