36/310пд Про спонукання до виконання проектно-вишукувальних робіт за договором щодо розробки проекту землеустрою та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань - Текст документа

про спонукання виконати проектно-вишуку вальні роботи за договором №02/06 від 16.03.2006 р. щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання в сумі 4 560,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

Можейко В.М.

ВАТ "Донецькгірмаш" звернулося до господарського суду з позовом про спонукання відповідача виконати проектно-вишуку вальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 по розробці проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, та стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 560,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. у справі №36/310пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р., частково задоволено позов ВАТ "До нецькгірмаш" до ТОВ "Онікс" про спонукання ТОВ "Онікс" виконати проект но-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району: зобов'язано ТОВ "Онікс" виконати проектно-вишукувальні роботи за договором від 16.03.2006 р. №02/06 щодо розробки проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району; стягнуто з ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 53,63 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2007 р. у справі №36/317пд касаційну скаргу ВАТ "Донецькгірмаш" задоволено частково; скасовано рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. у справі №36/310пд у частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача -ТОВ "Онікс" на користь ВАТ "Донецькгірмаш" пені за порушення строків виконання робіт у розміні 4 560,00 грн.; у цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. у справі №36/310пд залишено без змін.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. у справі №36/310пд (суддя Сковородіна О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ "Донецькгірмаш" до ТОВ "Онікс" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання в сумі 4 560,00 грн.

У касаційній скарзі ВАТ "Донецькгірмаш" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. у справі №36/310пд та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (згідно з якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони), оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. у даній справі (яке частково набрало законної сили і не було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2007 р. у справі №36/317пд встановлено факт невиконання відповідачем робіт за договором, який є преюдиціальним.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором у сумі 4 560,00 грн., господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач сам допустив прострочку виконання власних зобов'язань за договором (прострочення кредитора), оскільки не вчинив дій, що встановлені договором та актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник (відповідач) не міг виконати свого обов'язку за договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором у сумі 4 560,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір №02/06, відповідно до умов якого відповідач (виконавець) зобов'язався до 01.06.2006 р. виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник", розташованої на території Мелекінської селищної ради Першотравневого району, а позивач (замовник) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах передоплати в розмірі 9 600,00 грн.

Окрім того, договором було визначено обов'язок виконавця провести узгодження розробленого проекту з усіма необхідними установами та його державну реєстрацію.

Строк виконання робіт, відповідно до п. 4.1 договору було встановлено до 01.06.2006 р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,5% від суми вартості робіт за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідачем не було виконано зобов'язання з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку "Машинобудівельник" у строк до 01.06.2006 р., позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Підстави для розроблення проекту відведення земельної ділянки встановлено Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677 (677-2004-п) (далі -Порядок), згідно з п. 3 якого проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Господарським судом встановлено, що позивач на момент укладання договору з відповідачем не був ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, а також було відсутнє судове рішення, яке могло б бути підставою для розробки проекту.

У зв'язку з наведеним, господарський суд дійшов цілком правомірного висновку про те, що в даному випадку підставою для розроблення проекту є розпорядження Першотравневої райдержадміністрації (про що зазначено і в завданні на виконання робіт, затвердженому самим позивачем, яке є невід'ємною частиною договору -а.с. 9).

Відповідно до п. 6 Порядку (п. 1.2 договору) проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт. До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту землеустрою.

Господарським судом встановлено, що позивач, зазначивши в завданні на виконання робіт як підставу для виконання роботи розпорядження Першотравневої райдержадміністрації (без зазначення номеру та дати), не заперечує того факту, що розпорядження райдержадміністрації №252 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки бази відпочинку "Машинобудівельник" ВАТ "Донецькгірмаш" було прийнято лише 20.06.2006 р., тобто після закінчення строку виконання робіт за договором від 16.03.2006 р. №02/06.

У зв'язку з наведеним, висновки господарського суду про те, що позивач допустив прострочку щодо виконання власних зобов'язань за договором, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку, є цілком обгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Доводи позивача про неможливість застосування ст. 613 Цивільного кодексу України щодо прострочення кредитора на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) з огляду на встановлення рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2006 р. у справі №36/310пд факту невиконання відповідачем робіт за договором (який є преюдиційним) цілком правомірно не були взяті господарським судом до уваги, оскільки судом встановлено, що причиною невиконання робіт в установлені договором строки став факт відсутності рішення Першотравневої райдержадміністрації від 20.06.2006 р. №252 "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки бази відпочинку "Машинобудівельник" ВАТ "Донецькгірмаш" до закінчення терміну виконання робіт за договором - 01.06.2006 р. (яке було прийнято лише 20.06.2006 р.), а оцінка відповідності вимогам чинного законодавства завдання на виконання робіт (яке було затверджено позивачем і надано відповідачу до прийняття розпорядження райдержадміністрації "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки бази відпочинку "Машинобудівельник" ВАТ "Донецькгірмаш") при первісному розгляді справи взагалі не надавалося.

З огляду на викладене, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. у справі №36/310пд доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом при новому розгляді справи ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Таким чином, встановлені господарським судом першої інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. у справі №36/310пд відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9,- ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України