5020-12/432-12/126 Про визнання права власності на двоповерховий житловий будинок - Текст документа

визнання права власності на двоповерховий житловий будинок літ. "А" з прибудовою літ. "а" загальною площею 411,3 кв. м з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 154 кв. м, сараєм літ. "В", огородженням 1, 2, 3, сходами 3, сходами 5, вбудованим приміщенням № 5 загальною площею 34,9 кв. м та припинення права власності територіальної громади м. Севастополя на будинок № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі

в судовому засіданні взяли участь представники:

- не з'явились;

відповідача-1:

- не з'явились;

відповідача-2:

- не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2007 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Леніна 44" (далі -Об'єднання) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на двоповерховий житловий будинок літ. "А" з прибудовою літ. "а" загальною площею 411,3 кв. м з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 154 кв. м, сараєм літ. "В", огородженням 1, 2, 3, сходами 3, сходами 5, вбудованим приміщенням № 5 загальною площею 34,9 кв. м та припинити право власності територіальної громади м. Севастополя на будинок № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви від 18.12.2007 р., а. с. 47).

Позовні вимоги Об'єднання обгрунтовувало тим, що майно, відносно якого виник спір, виходячи з положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , є його власністю.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.02.2008 р. (суддя Харченко I.А.) позовні вимоги Об'єднання задоволено: припинено право власності територіальної громади м. Севастополя на будинок № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі та визнано за Об'єднанням право власності на двоповерховий житловий будинок літ. "А" з прибудовою літ. "а" загальною площею 411,3 кв. м з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 154 кв. м, сараєм літ. "В", огородженням 1, 2, 3, сходами 3, сходами 5, вбудованим приміщенням № 5 загальною площею 34,9 кв. м.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 р. (колегія суддів: Борисова Ю.В., Горошко Н.П., Гонтар В.I.) рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2008 р. змінено: припинено право власності територіальної громади м. Севастополя на будинок № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі та визнано за Об'єднанням право власності на двоповерховий житловий будинок літ. "А" з прибудовою літ. "а" з вбудованим приміщенням № 5 загальною площею 34,9 кв. м., сараєм літ. "В", огородженням 1, 2, 3, сходами 3, сходами 5, за винятком квартир № 3, 6, 7 і вбудованого нежитлового приміщення під магазин непродовольчих товарів (колишні квартири № 1, 2, 4).

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Об'єднанням у позовній заяві. При цьому апеляційний господарський суд, змінюючи постановою рішення місцевого господарського суду, виходив з обгрунтованості клопотання Об'єднання щодо визнання за ним права лише на майно, яке не зареєстровано на праві приватної власності за іншими особами -членами Об'єднання.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі -Фонд) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 р. і рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Об'єднанню у задоволенні позовних вимог. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фонд обгрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст. ст. 1 та 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) та ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

Севастопольська міська рада та Об'єднання не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та відзивів на касаційну скаргу Фонду до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.10.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. -головуючий, судді Мачульський Г.М. та Шаргало В.I.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фонду підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Приймаючи рішення про припинення права власності територіальної громади м. Севастополя на будинок № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі, місцевий та апеляційний господарські суди не навели жодних доводів та не дослідили будь-яких доказів, які б свідчили, що саме територіальна громада м. Севастополя є власником будинку № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі.

За таких обставин не можна стверджувати, що саме Севастопольська міська рада, яка на підставі ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) у даному випадку представляє відповідні інтереси територіальної громади м. Севастополя, має бути відповідачем у справі.

Крім того, господарськими судами першої та другої інстанції не наведено будь-яких доводів та не досліджено будь-яких доказів, які б свідчили, що іншим відповідачем у даній справі має виступати Фонд.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (v004p710-04) положення п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Виходячи з викладеного, право спільної власності на допоміжні приміщення у будинку № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі, у тому числі -на приміщення, щодо яких виник спір, набули власники квартир вказаного будинку, про що обгрунтовано зазначає Фонд у поданій касаційній скарзі, однак це не виключає подальшої можливості набуття Об'єднанням у порядку, встановленому законодавством України, права власності на зазначені приміщення.

Між тим, визнаючи право власності на спірні приміщення за Об'єднанням, місцевий та апеляційний господарські суди не врахували п. 1.8 статуту Об'єднання, який, зокрема, передбачає, що майно Об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами у власність.

Тобто, позовні вимоги Об'єднання про визнання права власності на приміщення, відносно яких виник спір, є обгрунтованими за умови, що власники квартир у будинку № 44 по вул. Леніна у м. Севастополі, в якому розташовані зазначені приміщення, є членами Об'єднання та передали Об'єднанню відповідні приміщення у власність, і існує спір щодо права власності на ці приміщення.

Однак, господарські суди першої та другої інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , наведеного у попередньому абзаці питання не з'ясували, у зв'язку з чим передчасно визнали за Об'єднанням право власності на спірні приміщення.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2008 р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2008 р. у справі № 5020-12/432-12/126 скасувати.