16/405 Про стягнення плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення - Текст документа

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 03.10.2007 № 02-12.2/286 змінено склад колегії : у зв'язку з відпусткою судді Савенко Г.В. призначено колегію у складі : головуючий суддя Першиков Є.В., судді Ходаківська I.П., Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2006 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 37882,45 грн. плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення Сартана Донецької залізниці.

Господарський суд Донецької області рішенням від 14.03.2007 у задоволенні позовних вимог відмовив з посиланням на те, що позивач не довів свої позовні вимоги, оскільки вагони з вантажами прибували вантажоодержувачу понад максимальну переробну спроможність під'їзної колії, а також через те, що залізниця не оформила належним чином затримку вагонів на шляху прямування.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007 в мотивувальну частину рішення господарського суду внесено зміни, а висновок рішення про відмову в задоволенні позовних вимог залишено в силі з підстав недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з Постановою Донецького апеляційного господарського суду та рішенням Господарського суду Донецької області, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить прийняті по справі рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування касаційної скарги залізниця посилається на прибуття на адресу відповідача у спірний період вагонів з вантажами більше, ніж він встигав вивантажувати, внаслідок чого вагони із вантажами затримувались не лише на станції призначення, а і на підходах до неї, за що Статутом залізниць України (457-98-п) передбачено нарахування плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажів у вагонах. Приймаючи від відправників до перевезення вантажі згідно плану перевезень, залізниця не має повноважень узгоджувати з одержувачем час прийому цих вантажів. Суди попередніх інстанцій не врахували ці обставини, чим припустились порушень норм матеріального права - пункту 119 Статуту залізниць України (457-98-п) та статті 43 Господарського процесуального права в частині повного, всебічного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає прийняті по справі судові рішення законними та обгрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення в очікуванні подачі на під'їзну колію через зайнятість під'їзних колій вантажоодержувача.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України, (457-98-п) який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України (435-15) встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України (436-15) також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) ( з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами ( контейнерами) встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правила користування вагонами і контейнерами (розділ 6 Правил перевезень ) , затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України (457-98-п) Наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) та зареєстровані в Міністерстві юстиції 15.03.1999 за № 165/3458 ( з наступними змінами і доповненнями), у пункті 6 встановлюють, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пункти 9, 10 та 12 Правил користування вагонами і контейнерами регулюють порядок оформлення затриманих на підходах до станції призначення вагонів, згідно з якими про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Облік затриманих на підходах до станції призначення вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" ( додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах -один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання ( телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору, укладеного між ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Донецькою залізницею, № 1/27 від 14.09.1999 про експлуатацію під'їзної колії ВАМ МК "Азовсталь" по станції Сартана Донецької залізниці на під'їзну колію відповідача вагони повинні подаватись локомотивом залізниці на приймально-здавальні колії № 21, 22, 23, враховуючи те, що їх кількість не перевищує максимальну переробну спроможність під'їзної колії 1450 вагонів на добу. Договором встановлені інтервали подавання та забирання вагонів в залежності від роду вантажів.

Протягом 1-16 квітня 2006 року на станцію призначення Сартана Донецької залізниці на адресу ВАТ МК "Азовсталь" надходили вагони з вантажем, які були затримані на підходах до станції призначення з причини неприйняттям вагонів одержувачем у зв'язку із зайнятістю фронтів вивантаження.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу перебування вагонів на підходах до станції призначення здійснювався станцією Сартана за відомостями плати за користування вагонами №№ 0806907-0806911, 0806913-0806968, 08061864, 08061891-08061895, 08061897-08061899, 08061900, 08061902- 08061915, 08061919-08061959 за квітень 2006 року, за якими нарахована плата за користування вагонами 37882,45 грн. з ПДВ.

Відомості плати за користування вагонами відповідач підписав із зауваженнями, від оплати плати за користування вагонами за час затримки вагонів на підходах до станції призначення відмовився.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами залізницею не надано накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача, також не надано повідомлень вантажоодержувача про затримку вагонів з його вини способом, встановленим пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами.

Враховуючи порушення порядку здійснення затримки вагонів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення, тому безпідставно нарахував плату за користування спірними вагонами за час затримок вагонів на підходах до станції призначення.

Судами попередніх інстанцій проаналізовані надані позивачем накази про затримку вагонів з вантажем на адресу відповідача на підходах до станції призначення, акти про затримку вагонів, відомості користування вагонами, і на підставі оцінки доказів суди дійшли висновку про недоведеність позивачем своїх вимог. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Стаття 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлює межі перегляду справ у касаційній інстанції: переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин касаційна скарга державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2007р. не підлягає задоволенню.