Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.2004 р. позов акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Міністерства палива та енергетики України задоволено частково: - відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів акціонерного товариства "Український інноваційний банк", шляхом виділу з державного підприємство "Красноармійськвугілля" державного підприємства шахта виробничого об’єднання "Красноармійськвугілля" –імені О.Г.Стаханова; - зобов’язано Міністерство палива та енергетики України протягом 30 календарних днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили прийняти рішення про виділ з державного підприємство "Красноармійськвугілля" державного підприємства шахта виробничого об’єднання –імені О.Г.Стаханова, передавши створюваному підприємству за розподільчим балансом майно, права та обов’язки, які належали державному підприємству шахта виробничого об’єднання "Красноармійськвугілля" –імені О.Г.Стаханова на момент реорганізації, проведеної згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.02.2003 р. № 48 "Про реорганізацію ВО "Красноармійськвугілля".

На виконання вказаного рішення господарським судом м. Києва був виданий наказ від 03.12.2004 р. № 38/307.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2006 р. замінено Міністерство палива та енергетики України його правонаступником - Міністерством вугільної промисловості України.

27.03.2008 р. до суду звернувся позивач (стягувач) - акціонерне товариство "Український інноваційний банк" зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового наказу господарського суду м. Києва від 03.12.2004 р. № 38/307.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2008 р. (суддя ВласовЮ.Л.) скаргу акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення.

При винесенні ухвали суд виходив з того, що позивач (стягувач) звернувся до суду зі значним порушенням десятиденного строку, передбаченого ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Студенець В.І., Малетич М.М.) апеляційну скаргу акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 17.04.2008 р. –без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. і ухвалу господарського суду м. Києва від 17.04.2008 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити його скаргу на бездіяльність державного виконавця.

Касаційна скарга мотивована порушення та неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 53, 121-2 ГПК України.

На думку заявника касаційної скарги, строк для оскарження бездіяльності державного виконавця не може бути пропущений, оскільки він поновлюється автоматично кожного наступного дня за днем, в якому не було здійснено дій на які має право державний виконавець та які останній повинен здійснити з метою захисту інтересів стягувача.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. При цьому, строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №71/5 від 20.01.2005р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 38/307, виданого 03.12.2004 р. господарським судом м. Києва, та встановлено строк для добровільного виконання Міністерством палива та енергетики України виконавчого документу –до 27.01.2005 р.

05.09.2005 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з заявою про встановлення способу та порядку виконання вказаного наказу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2005 р. у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання наказу суду відмовлено, однак роз’яснено, що способом та порядком виконання наказу господарського суду м. Києва від 03.12.2004 р. № 38/307 являється прийняття Міністерством палива та енергетики України протягом 30 календарних днів наказу про виділ з державного підприємства "Красноармійськвугілля" юридичної особи - державного підприємства шахта виробничого об’єднання "Красноармійськвугілля" –імені О.Г.Стаханова та передача даному підприємству за розподільчим балансом майна, прав та обов’язків, які належали державному підприємству шахта виробничого об’єднання "Красноармійськвугілля" –імені О.Г.Стаханова на момент реорганізації, проведеної згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.02.2003 р. № 48 "Про реорганізацію ВО "Красноармійськвугілля".

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, встановлений у ч. 1 ст. 121-2 ГПК України строк для подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби є процесуальним, а тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Враховуючи те, що про бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позивачу (стягувачу) було відомо ще у 2005-2006 роках, про що свідчать, зокрема, його листи, адресовані вказану департаменту, а зі скаргою на таку бездіяльність він звернувся до суду лише 27.03.2008 р., попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку, що позивачем (стягувачем) порушені строки, встановлені ч. 1 ст. 121-2 ГПК України.

Виходячи з того, що позивач (стягувач) звернувся до суду з відповідною скаргою з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, без клопотання про відновлення цього строку відповідно до ст. 53 названого кодексу, суд апеляційної інстанції правильно погодився з судом першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні поданої скарги.

Колегія суддів відмічає, що застосування до боржника штрафних санкцій та інших заходів, що передбачено ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", є складовим елементом виконавчого провадження.

Відтак, доводи заявника касаційної скарги щодо неможливості пропущення строку для оскарження бездіяльності державного виконавця в частині незастосування ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки суперечать ст. 121-2 ГПК України, якою встановлено початок перебігу такого строку.

Таким чином, твердження касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

За таких обставин справи підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги позивача (стягувача) та постанови суду апеляційної інстанції про залишення її без змін не вбачається.

На підставі наведеного та керуючисьположеннями Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , ст. ст. 53, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, 1212 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 17.04.2008 р. у справі № 38/307 залишити без змін.