Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим (далі – Виконком), Комунального підприємства "Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення Виконкому від 21 грудня 2003 року № 1064 "Про затвердження акта міжвідомчої комісії виконкому по АДРЕСА_1", анулювати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також зобов’язати Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації Автономної Республіки Крим внести відповідні зміни в інвентарну справу приватного домоволодіння по АДРЕСА_1.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2009 року ці рішення скасував, провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрив.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України із направленням справи на новий розгляд до цього суду. На обґрунтування скарги позивач додав рішення касаційного суду, в якому, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Висновок касаційного суду про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України і є помилковим.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб’єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього Кодексу, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Вимоги позивача стосуються перевірки правомірності рішення Виконкому, яким було затверджено акт обстеження 1/3 домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_4 та визнано, що після його реконструкції приміщення площею 15,5 м2 є жилим, а також вказано на необхідність внесення відповідних змін в інвентарну книгу цього домоволодіння.

Аналіз положень статті 105 Цивільного кодексу Української РСР (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), статті 376 Цивільного кодексу України, підпункту 3 пункту "а" частини 1 статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та абзацу другого підпункту "а" пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (z0157-02) , дає підстави вважати, що правове положення Виконкому у сфері спірних правовідносин свідчить про реалізацію ним у даному випадку владних управлінських функцій.

Скасовуючи рішення попередніх судів та закриваючи провадження у справі, касаційний суд не звернув уваги на те, що при здійсненні повноважень у сфері спірних правовідносин Виконком виступав суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС, а тому цей суд дійшов помилкового висновку, що даний позов не може бути розглянутий за правилами КАС (2747-15) .

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року скасувати, справу направити до цього суду на новий розгляд.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Висновок касаційного суду про те, що позовні вимоги щодо перевірки правомірності рішення Виконкому, яким було затверджено акт обстеження домоволодіння та змінено розмір його жилої площі, випливають із відносин, що мають приватноправовий характер і не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, – помилковий.