14/262 Про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - Текст документа

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     04 жовтня 2007 р.

      № 14/262 ( rs391179 ) (rs391179)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого -судді

     Дерепи В.I.

     суддів :

     Грека Б.М. -(доповідача у справі)

     Стратієнко Л.В.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Об'єднання "Донецькпродторг"

     на постанову

     Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.07

     у справі

     № 14/262 ( rs391179 ) (rs391179)

     господарського суду

     Донецької області

     за позовом

     Концерну "Донецькоблагробуд"

     до

     Об'єднання "Донецькпродторг"

     треті особи

     Лєбєдев О.В., Галух С.М.,

     Закрите акціонерне товариство Українська акціонерна  страхова
компанія "АСКА"

      про

     стягнення 38111,58 грн.

                   за участю представників від:

     позивача

     не з'явилися, були належно повідомлені

     відповідачів

     не з'явилися, були належно повідомлені

                        В С Т А Н О В И В :

     Рішенням господарського суду Донецької області  від  25.01.07
задоволено  позовні   вимоги   концерну   "Донецькоблагробуд"   до
об'єднання "Донецькпродторг" про стягнення шкоди в сумі 38111,  58
грн.

     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від
03.07.07  рішення  господарського  суду  Донецької   області   від
25.01.07 залишене без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

     Суб'єкт     касаційного     оскарження      -      Об'єднання
"Донецькпродторг" - вважає, що при вирішенні  справи  місцевим  та
апеляційним судом неповно з'ясовано обставини, що  мають  значення
для  справи,  не  враховано  всіх  доказів,  а  також  неправильно
застосовано  норми  матеріального  та  процесуального  права,   що
відповідно до ст.  111-10  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , є підставою для скасування судових  актів  та
прийняття нового рішення.

     Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи
та  проаналізувавши  на  підставі  встановлених  у  них  фактичних
обставин   правильність   застосування    господарськими    судами
матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що  касаційна  скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  із  обставин,
встановлених у справі господарськими судами першої та  апеляційної
інстанції. Так, 12.08.05 приблизно о 09:36  год.  у  Калінінському
районі м. Донецька на перехресті  вул.  Марії  Ульянової  та  вул.
Овлатаняна сталося зіткнення автомобіля "ДЕУ-Нубіра", що  належить
позивачу, під керівництвом  водія  Лєбєдєва  О.В.,  з  автомобілем
"Ніссан-Альмера", що є  власністю  відповідача,  під  керівництвом
водія Галух С.М.

     Відповідно до висновків судово-авто-технічної експертизи за №
1481/18 від 28.04.07, дії водія автомобіля "Ніссан-Альмера"  Галух
С.М. не  відповідали  вимогам  дорожнього  знаку  п.2.1  "Уступити
дорогу" та п. 16.11 Правил дорожнього руху у зв'язку з чим,  стали
причиною ДТП. В той же час, в діях водія Лєбєдєва  О.В.  експертом
не вбачається невідповідність Правилам дорожнього руху, які  могли
б спричинити ДТП,

     Окрім того, предметом дослідження суду першої та  апеляційної
інстанції     були     документи,     що     засвідчують      факт
дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.08.05 (а.с.  34-44
том 1), акт авто-товарознавчої експертизи від 22.06.06 з додатками
до нього (а.с. 11-29 том.1), висновок експерта № 197 від  24.07.06
(а.с. 30-33 том.1), кошторис  затрат  на  ремонт  автомобіля  "ЗАЗ
"ДЕУ-Нубіра", державний номер 516-28 ЄН (а.с. 45-49 т.1).

     Задовольняючи позовні вимоги та залишаючи  рішення  місцевого
суду без змін, судові інстанції виходили з  вимог  ст.  ст.  1187,
1192, 1166, 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         та дійшли до  висновку  про
наявність  правових  підстав  для  стягнення  з  відповідача  суми
відшкодування,   оскільки   наявними    у    справі    документами
підтверджуються розмір заподіяної позивачу шкоди.

     Відповідно до положень  п.1.6  Постанови  Пленуму  Верховного
Суду  України   від   29.12.76   №   11   "Про   судове   рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         (зі змінами та доповненнями), рішення  є  законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального  законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню  до  даних
правовідносин.

     При розгляді справи в апеляційній інстанції в якості  третьої
особи було залучено ЗАТ "УНСК "Аска".

     Відповідно до ст. 979 ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  за  договором
страхування  одна  сторона  (страховка)  зобов'язується   у   разі
настання  певної  події  (страхового  випадку)  виплатити   другій
стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі,
грошову суму (страхову виплату),  а  страхувальник  зобов'язується
сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

     В той  же  час  приписами  ст.  1194  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
визначено,   що   особа,   яка    застрахувала    свою    цивільну
відповідальність,   у   разі   недостатності   страхової   виплати
(страхового відшкодування) до повного відшкодування  завданої  нею
шкоди  зобов'язана  сплатити  потерпілому  різницю  між  фактичним
розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

     Отже, вирішуючи спір, апеляційний господарський  суд  залишив
поза увагою обставини щодо сплати на користь  позивача  страхового
відшкодування, втім місцевим господарським  судом  дані  обставини
також не досліджувались.

     За таких обставин, колегія суддів вважає,  що  висновки  щодо
розміру  відшкодування,  які  зроблені   в   судових   актах,   що
оскаржуються,  не  можна  вважати  обгрунтованим,  оскільки   вони
зроблені без урахування вимог ст. 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         про належність і допустимість доказів.

     З огляду на викладене, рішення місцевого  суду  та  постанову
апеляційної   інстанції   не   можна    вважати    законними    та
обгрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального
та процесуального права,  а  тому  вони  підлягають  скасуванню  з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

     При новому розгляді суду слід врахувати  наведене,  з'ясувати
фактичні обставини справи, встановити дійсні  права  та  обов'язки
сторін і в залежності від встановленого та вимог  закону  прийняти
законне та обгрунтоване рішення.

     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

     Касаційну скаргу  об'єднання  "Донецькпродторг"  задовольнити
частково.  Рішення  господарського  суду  Донецької  області   від
25.01.07 та постанову Донецького апеляційного господарського  суду
від 07.07.07 у справі № 14/262 ( rs391179 ) (rs391179)
          скасувати,  а  справу
направити  на  новий  розгляд  до  господарського  суду  Донецької
області.

     Головуючий - суддя В. Дерепа

     Судді Б. Грек

     Л. Стратієнко