16/435 Про стягнення інвестиційних внесків на виконання інвестиційної угоди - 08.10.2008 Прийняття

У грудні 2007 року Прокуратура м. Кременчука в інтересах держави в особі Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобудкомплект" та просила стягнути з останнього на користь Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" інвестиційні внески, внесені на виконання інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000 у сумі 111465,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.03.2008 у справі №16/435 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено повністю, за рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобудкомплект" на користь Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" 111465,00 грн. основного боргу, в дохід Державного бюджету України 1114,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008 у справі №16/435 (колегія суддів у складі: Зеленіна Н.І. –головуючий суддя, судді Андрейцева Г.М., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобудкомплект" на рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2008 у справі №16/435 залишено без задоволення, а рішення –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобудкомплект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008 у справі №16/435 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково на суму 27097,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення норм процесуального права: ст. ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України, безпідставне застосування положень ч. 2 ст. 35 ГПК України; також неправильне застосування до правовідносин сторін положень ст. ст. 529, 526, 1212 ЦК України; так, скаржник зазначає, що предметом інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000 та об'єктом вкладення інвестицій є будівництво 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи і означена угода має усі ознаки договору будівельного підряду, у зв'язку із чим права та обов'язки сторін повинні регулюватись главою 61 ЦК України (435-15) ; позивач виконав свої договірні зобов'язання не в повному обсязі, замість 167570,00 грн. вніс тільки 111465,00 грн., в свою чергу, відповідач виконав будівельні роботи на загальну суму 84368,00 грн., які були належним чином прийняті замовником будівництва –позивачем ще у 2003 році, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 та актом звірки виконаних підрядних робіт від 31.03.2003; відповідно до рішення Чорнухинської районної ради Полтавської області від 11.07.2007 та договору №3/30-2000 від 14.07.2000 замовником будівництва 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи є позивач, відповідно до положень ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором; таким чином, позивач є власником будівельно-монтажних робіт, виконаних відповідачем на суму 84368,00 грн. і об'єкту будівництва 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи, а відтак відповідно до ст. 850 ЦК України відповідач має право на оплату вартості виконаних ним будівельних робіт, і, як наслідок, сума інвестицій в розмірі 84368,00 грн. поверненню позивачеві не підлягає.

Відзиви на касаційну скаргу від прокуратури та позивача не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник прокуратури у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення є такими, що не відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено:

- 10.11.2000 між Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі –Фонд) та Малим колективним підприємством "МЖК "Житлобудкомплект" (відповідно до розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради перереєстроване у ТОВ "МЖК Житлобудкомплект") (далі Товариство) було укладено інвестиційну угоду №30, за умов якої Фонд зобов'язався внести інвестиції в будівництво житлового будинку в смт. Чорнухи 16-ти квартирний житловий будинок в порядку і на умовах, передбачених цією угодою, і прийняти по завершенні будівництва готові до заселення квартири для наступного оформлення у власність позичальникам, згідно із Положенням; підрядник зобов'язався по завершенні будівництва і здачі будинку в експлуатацію передати Фонду у розпорядження квартири на суму внесених інвестицій згідно з актом передачі встановленого зразка до 31.12.2001; відповідно до специфікації інвестованих квартир (додаток №1 до угоди) 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи, кількість інвестованих квартир становить 11 загальною площею 566,21 м2, загальна сума інвестицій, належних до внесення позивачем, становить 167570,00 грн.;

- 27.09.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою були внесені зміни до п. 2.2 інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000 в частині строків передачі у розпорядження Фонду квартир на суму внесених інвестицій –строк передачі подовжено до 31.12.2004;

- на виконання п. 2.1 угоди Фондом на рахунок Товариства перераховані грошові кошти в сумі 112228,00 грн., що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи; впродовж 2002 –2003 років Товариство частково розрахувалось з Фондом, повернувши грошові кошти на загальну суму 763,00 грн.;

- таким чином, заборгованість Товариства перед Фондом становить 111465,00 грн., що підтверджується, зокрема, актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2005;

- рішенням господарського суду Полтавської області від 20.03.2007 у справі №5/89, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007, розірвано інвестиційну угоду №30, укладену між Фондом та Товариством, у зв'язку з порушенням Товариством договірних зобов'язань по своєчасній передачі Фонду у розпорядження квартир, крім того, судом встановлено факт неповернення Товариством інвестиційного внеску в сумі 111465,00 грн.;

- відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- відповідно до п. 9.2 інвестиційної угоди №30 від 10.11.2000 одностороннє розірвання цього договору не допускається; у випадку належного оформлення припинення цієї угоди суми внесених інвестицій повертаються Фонду в грошовій формі протягом 3 днів із дати одержання Підрядником відповідної вимоги; даним випадком слід вважати рішення господарського суду Полтавської області від 20.03.2007 у справі №5/89;

- на виконання п. 9.2 інвестиційної угоди 30.08.2007 Фондом на адресу Товариства була надіслана вимога за №1/407 з проханням повернути інвестиційний внесок на суму 111465,00 грн.; Товариство листом №210 від 12.09.2007 визнало за собою суму заборгованості та запропонувало Фонду розробити графік поетапного повернення коштів впродовж 6 місяців; Фонд не погодився із даною пропозицією і наполягає на проведенні повного перерахунку суму;

- місцевий господарський суд прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що спірні кошти мають бути повернуті в силу положень п. 3 ч. 3 ст. 1212, ст. 526 ЦК України.

Вищий господарський суд України не може погодитися із даними висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що вони ґрунтуються на неповному дослідженні всіх обставин справи.

Як вбачається з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, в їх основу покладено рішення від 20.03.2007 у справі 5/89 господарського суду Полтавської області, за участю тих самих сторін, залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2007.

З посиланням на ч. 2 ст. 35 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що рішенням господарського суду Полтавської області від 20.03.2007 у справі №5/89 були встановлені факти, на які посилається Фонд в обґрунтування своїх позовних вимог у справі №16/435, зокрема, факт наявності у Товариства перед Фондом заборгованості у вигляді неповернутих інвестиційних внесків у сумі 111465,00 грн.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій, пославшись на факти, встановлені у рішенні господарського суду Полтавської області від 20.03.2007 у справі 5/89 помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що виконало будівельні роботи на загальну суму 84368,00 грн., які були належним чином прийняті замовником будівництва –Фондом ще у 2003 році, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 та актом звірки виконаних підрядних робіт від 31.03.2003; відповідно до рішення Чорнухинської районної ради Полтавської області від 11.07.2007 та договору №3/30-2000 від 14.07.2000 замовником будівництва 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи є Фонд, відповідно до положень ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором; таким чином, Фонд є власником будівельно-монтажних робіт, виконаних Товариством на суму 84368,00 грн. і об'єкту будівництва 16-ти квартирного житлового будинку в смт. Чорнухи, а відтак відповідно до ст. 850 ЦК України Товариство має право на оплату вартості виконаних ним будівельних робіт, і, як наслідок, сума інвестицій в розмірі 84368,00 грн. поверненню Фонду не підлягає.

Дані обставини справи не досліджувались судами попередніх судових інстанцій, вищевказаним документам, поданим Товариством для залучення до матеріалів справи, не надана правова оцінка, так само і не зазначено, з яких підстав вони не були прийняті до уваги господарськими судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень у справі.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.