Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувшись до суду з даним позовом просив стягнути з відповідача, з урахуванням збільшених позовних вимог, 73 500 грн. боргу, 259 455 грн. пені, 367 500 грн. штрафу та покласти на відповідача судові витрати: 5 123 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 50000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач (замовник) порушив взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем (виконавцем) послуг за договором про надання консультаційно-інформаційних послуг з придбання нерухомості.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2008р. (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково, постановлено стягнути з Акціонерного банку "Діамант" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 73 500 грн. основного боргу, 133 770 грн. пені, 367 500 грн. штрафу, 5 747, 7 грн. державного мита, 96, 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову постановлено відмовити; також постановлено стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державного бюджету України 1 881 60 грн. державного мита.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) вказане рішення суду скасовано в частині стягнення з Акціонерного банку "Діамант" суми неустойки і штрафних санкцій та прийнято нове рішення, яким відмовлено в зазначеній частині вимог; в решті рішення постановлено залишити без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, а також додатково стягнути з Акціонерного банку "Діамант" на свою користь витрати по сплаті державного мита за подання касаційної скарги у розмірі 2 506, 35 грн., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.02.2007р. між сторонами укладено Договір про надання консультаційно-інформаційних послуг з придбання нерухомості, за умовами якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, зобов'язався надати йому консультаційно-інформаційні послуги та спеціальну інформацію з підбору об'єкту придбання нежитлової нерухомості під банківську установу, а відповідач -прийняти послугу і оплатити її. У п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що позивач підбирає варіант придбання об'єкта нерухомості, згідно заявочної картки (додаток № 2), який влаштовує відповідача. Постійно інформує відповідача про надходження нової інформації, сприяє процесу купівлі-продажу та супроводжує оформлення угоди (за бажанням відповідача) з дотриманням усіх нормативних вимог.

Згідно п.3.1.1 Договору відповідач виплачує позивачу за надані послуги з підбору об'єкту придбання винагороду у розмірі 73 500,00 грн., протягом двох банківських днів після підписання Договору купівлі-продажу на об'єкт нерухомості, зазначений в Оглядовому акті (Додаток № 3) на розрахунковий рахунок, зазначений в даному пункті Договору. Пунктом 3.1.2. передбачена виплата неустойки "Виконавцеві" в разі несвоєчасної оплати його послуг, відповідно до п.3.1.1., в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Одночасно Договором встановлено (п.4.2.), що при невиконанні замовником (відповідачем) в повному обсязі зобов'язань згідно з пунктами 3.1.1. та 3.1.2. Договору, він сплачує Виконавцю (позивачу) штраф в п'ятикратному розмірі від максимальної вартості послуг. Договір, відповідно до п.4.1, є виконаним з моменту придбання Замовником або пов'язаними з ним особами, нерухомості вказаної в оглядовому акті (Додаток 3), з обов'язковим підписом про перегляд.

На виконання умов укладеного Договору позивач здійснив пошук, підбір об'єкту придбання нежитлової нерухомості під банківську установу та надав відповідачу консультаційно-інформаційні послуги та спеціальну інформацію, що підтверджується оглядовим актом від 09.02.2007р. Як вбачається з цього оглядового акту, погодженого з відповідачем та підписаного 12.02.2007р., останньому було запропоновано два нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення площею 294, 9 м-2 на першому поверсі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6, та нежитлове приміщення площею 400 м-2, новобудова на першому поверсі за адресою: м. Полтава, вул. Артема, 1/65. На підставі наданих позивачем пропозицій відповідач обрав один із запропонованих варіантів, перелічених в оглядовому акті від 09.02.2007р., а саме перший поверх -81,9 м-2, цокольний поверх -213 м-2, загальною площею 294,9 м-2 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6.

Актом виконаних робіт від 20.02.2007р. підписаного як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, за підібране позивачем згідно замовлення нежитлове приміщення загальною площею 294 м-2 для придбання під банківську установу, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 6, відповідач приймає та оплачує виконані роботи позивачу у сумі 73 500, 00 грн.

Судами також встановлено, що зазначене приміщення було придбано відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу від 21.02.2008р. (а.с.9 т. № 1), проте винагороду в розмірі 73 000 грн. позивачу банком перераховано не було.

Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами письмового договору щодо його оплати, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; пеня за затримку платежу за період з 24.02.2007р. по 24.09.2007р. становить 133 770 грн. (1% від 73 550 грн. за 182 дні прострочення, що складає 6 місяців) отже підстави для стягнення 125 685 грн. відсутні; згідно п. 4.2 Договору при невиконанні відповідачем в повному обсязі зобов'язань, останній сплачує позивачу штраф в п'ятикратному розмірі від максимальної вартості послуг, що дорівнює 367 500 грн., а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ч.4 ст. 87, ч.4 ст. 91, ст.ст. 207, 525, 526, ч.1 ст. 530, ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов до висновків, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а підстави для покладення на відповідача витрат на послуги адвоката відсутні, оскільки позивачем не подані докази їх понесення.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові в скасованій частині виходив з того, що оскільки п.п.3.1.2. та 4.2. Договору є нікчемними у зв'язку з тим, що договір укладений з порушенням письмової форми так як не скріплений печаткою банку, а ч.1 ст. 216 ЦК України не передбачає юридичних наслідків за недійсними правочинами, то стягнення неустойки і штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання є безпідставним, тому у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь СПД -Захарченко І.В. 259 455 грн. неустойки та 367 500 грн. штрафних санкцій необхідно відмовити.

Спростовуючи заперечення банку, обґрунтовані Додатковою угодою № 1 від 14.02.2007р. до спірного договору про зменшення вартості послуг "Виконавця" до 44 000 грн., суди виходили з того, що суду були надані дві копії зазначеної Додаткової угоди, однак її оригінал на вимогу суду відповідачем не надано, а позивач заперечує взагалі її існування. Тому за відсутності її оригіналу у сторін, навіть належним чином завірені копії, не є доказом зменшення вартості послуг позивача, до того ж, Акт виконаних робіт від 20.02.2007 р. складений пізніше Додаткової угоди, яка датована 14.02.2007 р., чим банк підтверджує вартість наданої послуги в розмірі 73 500 грн., а не 44 000 грн., та зобов'язується її сплатити.

Між тим, доводи суду апеляційної інстанції не спростовують доводів та висновків суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.п.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.202 цього кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст.598 цього Кодексу, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судами сторони уклали договір у письмовій формі та підписали його, договір позивачем було повністю виконано, а відповідачем було прийнято виконані роботи та придбано приміщення.

Таким чином з врахуванням вказаних вимог закону, вимог розумності та справедливості, стягнення з відповідача неустойки і штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання є правомірним, а висновки суду апеляційної інстанції щодо недотримання письмової форми правочину лише в частині пп.3.1.2 та 4.2 договору і дотримання цієї форми в іншій частині договору, є суперечливими та в частині недотримання письмової форми правочину у пп.3.1.2 та 4.2 договору, не спростовують висновків суду першої інстанції і не відповідають приписам ст.ст. 547, 207 ЦК України, оскільки вказані пункти договору також викладені у письмовій формі та не містять вказівок які б давали підстави для врегулювання правовідносин в цій частині договору в іншій формі ніж письмова.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним судове рішення належить залишити в силі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2506, 35 грн. державного мита, сплаченого при подачі касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 п.6, - 111-10 ч.1, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. у справі №31/379-6/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2008р. у цій справі, залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного банку "Діамант" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 2506 (дві тисячі п'ятсот шість) грн. 35 коп. державного мита.

Господарському суду міста Києва видати наказ.