Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

за участю представників сторін: позивача – Микитьона В.В., дов. №14.35 від 10.01.2008 року, відповідача –Волосної Я.О. дов. №2Д-08 від 28.12.2007 року,

розглянувши касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про зобов'язання вчинити дії,

У серпні 2007 року НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про зобов'язання передати імпортований природний газ у обсязі 136 485 762 кубічних метри та зобов'язання ЗАТ "Укргаз-Енерго" скласти, підписати зі свого боку та направити на адресу НАК "Нафтогаз України" в двох примірниках акт приймання-передачі імпортованого природного газу обсягом 136 485 762 кубічних метрів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 1 квітня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2008 року апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 1 квітня 2008 року –без зміни.

У касаційній скарзі НАК "Нафтогаз України" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 1 квітня 2008 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов НАК "Нафтогаз України".

Стверджує, що судами порушено положення ст. 43 ГПК України ст.ст. 16, 526, 662, 663 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №383/77/П-07, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачу до 200000000 метрів кубічних імпортованого природного газу з ресурсів липня 2007 року за ціною 866,40 грн. за 1000 метрів кубічних, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити одержаний газ до 23 серпня 2007 року.

Також встановлено, що відповідно до положень п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору, позивач на підставі поданого ним планового розподілу газу по споживачах був вправі протягом липня 2007 року одержувати на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК "Укртрансгаз" належний відповідачу природний газ, імпортований за зовнішньоекономічним контрактом, в обсязі до 200000000 метрів кубічних.

Вбачається, що для визначення обсягів одержаного за договором позивач зобов'язаний був подати відповідачу фактичний розподіл газу по споживачах, який є підставою для підписання в одноденний строк актів приймання-передачі газу.

Встановлено та не спростовано позивачем, що у липні 2007 року відповідачем було забезпечено надходження до газотранспортної системи України в пункти приймання-передачі газу понад 2 млрд. метрів кубічних природного газу, імпортованого за зовнішньоекономічним договором, що свідчить про фактичне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо забезпечення надходження передбачених договором об'ємів газу на газорозподільні пункти на кордоні України.

Відповідно до умов договору покупець був зобов'язаний протягом двох днів з дня підписання цього договору надати продавцю плановий розподіл газу по споживачах.

Листом № 6/1-1154-4111 від 19 липня 2007 року позивач надав відповідачу плановий розподіл природного газу по споживачах, постачальником яких є "Газ України", в загальному обсязі 206 448 100 метрів кубічних природного газу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 20 серпня 2007 року на виконання договору у липні 2007 року відповідач передав, а позивач прийняв 8 869 617 метрів кубічних природного газу, тобто в межах до двохсот мільйонів кубічних метрів газу, обумовлених договором між сторонами.

Крім того, при прийнятті рішень судами було звернуто увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не надав доказів того, що відповідачем було відмовлено останньому у передачі визначених договором обсягів природного газу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій повно встановили суттєві для справи обставини, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, дійшли до юридично підставного висновку щодо виконання відповідачем своїх зобов’язань в межах договору і недоведеності позовних вимог і обгрунтовано відхилили позов.

Доводи касаційної скарги, в яких пропонується переоцінити докази, судом касаційної інстанції не розглядаються як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин оскаржені судові рішення законні і обгрунтовані, а тому зміні не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 –111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2008 року –без зміни.