Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Підприємство у формі ТОВ "Казус" (далі –ТОВ "Казус") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до РВ ФДМ України по м. Києву, за участю третьої особи –Київської міської ради про визнання укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 27, літ. "Б", загальною площею 214,3 кв.м, між позивачем та відповідачем у редакції позивача, яка надається до матеріалів справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва від 18.11.2004 р. № 07/1707 користується нежилими приміщеннями загальною площею 214,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 27, літ. "Б".

Рішенням київської міської ради від 02.02.2006 р. № 20/3111 (ra0020023-06) приміщення було включено до Переліку об’єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу підприємством "Казус", як об’єкти групи "А".

Пунктом 9 та додатком № 2 до рішення Київської міської ради № 62/723 (ra0062023-07) від 08.02.2007 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки" повноваження з приватизації приміщення передані РВ ФДМ України по м. Києву.

ТОВ "Казус" неодноразово звертався до РВ ФДМ України по м. Києву з заявами про виконання рішень Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 07/1707 та від 08.02.2007 р. № 62/723 (ra0062023-07) про приватизацію приміщень та проведення їх перед приватизаційної підготовки, з наданням всіх необхідних документів.

Проте, відповідач в порушення вимог частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", безпідставно відмовив позивачу у проведенні приватизації приміщень листами від 22.11.2007 р. № 30-03/9193 та від 20.12.2007 р. № 30-03/10127, посилаючись на заборону його приватизації.

У відзиві на позовну заяву РВ ФДМ України по м. Києву просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для проведення приватизації спірних нежилих приміщень.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державну службу з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано укладеним, з дня набрання законної сили даного рішення суду, договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 27, літ. "Б", загальною площею 214,3 кв. м, між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ "Казус" в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності відмови відповідача від укладення з позивачем договору купівлі-продажу спірних нежилих приміщень у зв’язку з тимчасовою забороною приватизації пам’яток культурної спадщини, встановленої Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" (2391-15) , оскільки спірні нежилі приміщення не віднесені до Переліку пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1761 (1761-2001-п) , а тому підлягають приватизації згідно з чинним законодавством.

За апеляційною скаргою РВ ФДМ України по м. Києву Київський апеляційний господарський суд (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Моторний О.А.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.05.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

РВ ФДМ України по м. Києву подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, а саме статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", та Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" (2391-15) , оскільки Державний реєстр нерухомих пам’яток України перебуває у стадії формування і, саме тому, спірний будинок, як і ряд інших пам’яток культурної спадщини, до нього не віднесений.

Заступник прокурора м. Києва також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційного подання порушенням судами норм матеріального права, з посиланням на обставини, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі РВ ФДМ України по м. Києву.

В поясненнях на касаційну скаргу та касаційне подання ТОВ "Казус" просило відмовити у їх задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га та касаційне подання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, за договорами оренди № 07/1706 та № 07/1707, укладеними 18.11.2004 р. між КП "Київжитлоспецексплуатація" та ТОВ "Казус", позивач орендував нежилі приміщення загальною площею 93,10 кв.м (підвал) та 121,20 кв.м (перший поверх) за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. № 27, літ. "Б". Строк дії договорів оренди сторони визначили з 18.11.2004 р. до 16.04.2007 р.

26.04.2007 р. між КП "Київжитлоспецексплуатація" та ТОВ "Казус" було укладено договір оренди № 07/2940, за умовами якого ТОВ "Казус" на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 472/1133 прийняло в оренду нежилий будинок загальною площею 214,30 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 27, літ. "Б".

Підпунктом 9.1 пункту 9 договору оренди № 07/2940 від 26.04.2007р. встановлено, строк дії договору з 26.04.2007 р. до 26.04.2008 р.

Відповідно до рішення XII сесії IV скликання Київської міської ради "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004р. № 36/1246 (ra0036023-04) та від 18.03.2004 р. № 100/1310 (ra0100023-04) з питань приватизації" від 02.02.2006 р. № 20/3111 (ra0020023-06) перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, затверджений рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 р. № 100/1310 (ra0100023-04) , був доповнений нежилими приміщеннями загальною площею 214,30 кв. м по вул. Петра Сагайдачного, 27, літ. "Б".

Пунктом 135 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.03.2004 р. №100/1310 (ra0100023-04) ТОВ "Казус" визнано покупцем вищевказаних нежилих приміщень, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Пунктом 2 рішення IV сесії V скликання Київської міської ради "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" від 08.02.2007 р. № 62/723 (ra0062023-07) встановлено, що об'єкти, зазначені у переліку, затвердженому рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 р. №100/1310 (ra0100023-04) "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004 - 2006 роки" із змінами, внесеними рішеннями Київської міської ради від 02.02.2006 р. № 20/3111, що не приватизовані на дату прийняття цього рішення, є перехідними та підлягають приватизації у 2007 - 2010 роках згідно з додатком № 2.

Пунктом 27 Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які не приватизовані і є перехідними та підлягають приватизації у 2007 - 2010 роках (додаток № 2 до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 63/723 (ra0062023-07) ) нежилі приміщення площею 214,3 кв. м по вул. П.Сагайдачного, 27, літ. "Б", у місті Києві включені до об'єктів групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу. Покупцем даних нежилих приміщень визначено позивача. Повноваження по забезпеченню приватизації вказаних нежилих приміщень покладено на відповідача.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що 12.11.2007 р. ТОВ "Казус" звернулось до РВ ФДМ України по м. Києву з заявою за № 28/48 про проведення оцінки та призначення дати підписання договору купівлі-продажу нежилих приміщень площею 214,3 кв. м по вул. П.Сагайдачного, 27, літ. "Б" у місті Києві.

Відповідач листом за № 30-03/10127 від 20.12.2007 повторно відмовив ТОВ "Казус" в укладенні договору купівлі-продажу спірних нежилих приміщень, проект якого, підписаний зі сторони позивача, був направлений до РВ ФДМ України по м. Києву, обґрунтовуючи відмову тим, що нежилий будинок по вул. П. Сагайдачного, 27, літ. "Б" в місті Києві є пам'яткою культурної спадщини національного значення (архітектура) відповідно до постанови Ради Міністрів України № 422 від 06.07.1979 р., а тому згідно з Законом України від 01.02.2005 №2391-ІУ "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) не може бути об'єктом приватизації, а також з огляду на те, що до поданої товариством заяви про приватизацію, не в повному обсязі надані документи, передбачені формою заяви, а наданий проект договору купівлі-продажу не відповідає примірному договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 22.08.2005 № 2411 (z1045-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2005 за № 1045/11325 (z1045-05) .

Здійснюючи апеляційне провадження судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення Київської міської ради від 02.02.2006 №20/3111 та від 08.02.2007 № 63/723 у судовому порядку не оскаржувалися, їх законність не спростована, вони є чинними та мають обов'язковий характер для сторін спору, в тому числі відповідача, на якого покладено обов'язок забезпечити організацію приватизації нежилих приміщень площею 214,3 кв. м по вул. П.Сагайдачного, 27, літ. "Б", у м. Києві шляхом викупу позивачем.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Продаж об'єктів малої приватизації шляхом викупу згідно з статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" застосовується до майна, включеного до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтею 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" обов'язок проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу покладається на органи приватизації, які, зокрема, визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та для забезпечення зазначеної функції можуть залучати відповідні організації та спеціалістів. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

За приписами частини 2 статті 9, частини 1 статті 12 вказаного Закону, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що РВ ФДМ України по м. Києву не було проведено передприватизаційної підготовки та не укладено з позивачем договір купівлі-продажу нежилих приміщень площею 214,3 кв. м. по вул. П.Сагайдачного, 27, літ. "Б" у місті Києві.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ТОВ "Казус" 17.12.2007 р. та 22.01.2008 р. направляв відповідачеві пропозиції про укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень площею 214,3 кв. м по вул. П.Сагайдачного, 27, літ. "Б" у місті Києві в процесі приватизації. В якості додатків до надісланих пропозицій позивачем долучались по два підписаних з його боку примірника проекту договору купівлі-продажу вказаних нежилих приміщень.

Згідно статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Укладання господарських договорів на основі примірних договорів передбачено частинами 2, 4 статті 179 та статтею 184 Господарського кодексу України.

Згідно частин 3 та 4 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Судами було встановлено, що РВ ФДМ України по м. Києву, у визначений частиною 3 статті 181 Господарським кодексом України строк, не підписав та не скрипів печаткою запропонований позивачем проект договору, а також не повернув його з протоколом розбіжностей.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, вс тановлених законом, вирішуються судом.

Обґрунтовуючи відмову в укладенні з ТОВ "Казус" договору купівлі-продажу спірних нежилих приміщень РВ ФДМ України, зокрема, посилався на те, що нежилий будинок по вул. П. Сагайдачного, 27, літ. "Б" в місті Києві є пам'яткою культурної спадщини національного значення (архітектура) відповідно до постанови Ради Міністрів України № 422 від 06.07.1979 р., а тому згідно з Законом України від 01.02.2005 №2391-ІУ "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) не може бути об'єктом приватизації.

Відповідно до пункту З Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (3600-09) , визнаються пам'ятками відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Складовою системи заходів по охороні культурної спадщини є, зокрема, здійснення державної реєстрації об'єктів культурної спадщини.

Статтею 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Із занесенням до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки. Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) накладено тимчасову заборону на приватизацію виключно пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Відповідно до статей 4, 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України та здійснюється постановою Урду України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, об'єкт культурної спадщини, який не було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тобто який не набув статусу пам'ятки національного чи місцевого значення, не є предметом мораторію, встановленого Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , а тому може бути приватизований у встановленому законодавством порядку.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції, з яким повністю погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що спірні нежилі приміщення не віднесені до Переліку пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1761 (1761-2001-п) .

А тому, враховуючи викладене колегія суддів вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на те, що РВ ФДМ України по м. Києву відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 10 рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 63/723 є продавцем об'єктів малої приватизації, тобто приватизаційним законодавством України саме на нього покладено обов'язок вчиняти організаційно-правові дії з приватизації майна та укладення відповідного договору, а відповідачем і третіми особами не були наведені заперечення щодо істотних умов запропонованого позивачем договору купівлі-продажу нежилих приміщень та не надано доказів невідповідності договору вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі та поданні доводи, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2008 р. у справі № 30/150 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу РВ ФДМ України по м. Києву та касаційне подання заступника прокурора м. Києва - без задоволення.