19/313-07 Про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - 07.10.2008 Прийняття

У серпні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 15.03.2007 року до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (відповідач 1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "СНГ трейдінг"(відповідач 2) про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (а.с. 3-8).

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2008р. у справі №19/313-07/10 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська"до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"та товариства з обмеженою відповідальністю "СНГ Тренінг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено повністю (а.с. 348-356).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.05.2008 року у справі №19/313-07/10 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська"задовольнити повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Рубежівська", скасовано рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2008р. № 19/313-07 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач ТОВ "Градострой"оскаржив його в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі ТОВ "Градострой", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області 19.05.2008р. у даній справі.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмету спору та вирішив спір за участю осіб, які не є стороною, оскільки предметом спору є визнання недійсним чітко визначеного правочину у вигляді договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача.

Одночасно заявник касаційної скарги зазначає, що в постанові апеляційної інстанції не наведено посилання на жодну норму законодавства, яку було порушено в момент укладення спірного договору. Договір укладено між власником земельної ділянки, право власності якого було підтверджено державним актом встановленого зразку, та покупцем, який сплатив повну вартість земельної ділянки. Договір підписано уповноваженими особами та посвідчено нотаріально. Зміст договору не містить жодного положення, яке б суперечило законодавству, зокрема ст. 203 ЦК України.

Також ТОВ "Градострой"стверджує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач є належним позивачем, оскільки право власності на спірну земельну ділянку перейшло до нього в порядку правонаступництва від КСП "Агрофірма "Рубежівська", є безпідставним та таким, що суперечить вимогам ст. 43 ГПК України. Відповідач 1 зазначає, що спірна земельна ділянка не передавалась за передавальним актом ТОВ "Агрофірма "Рубежівська", отже воно не може на неї претендувати. Право власності на спірну земельну ділянку не перейшло до ТОВ "Агрофірма "Рубежівська"внаслідок правонаступництва від КСП "Агрофірма "Рубежівська", оскільки земельна ділянка відсутня в переліку ділянок під господарськими дворами, що передавались за передавальним актом. Крім того, державний акт на спірну земельну ділянку ТОВ "Агрофірма "Рубежівська"не отримувало і межі земельної ділянки не відновлювало.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2008р. № 19/313-07 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року у справі № 19/313-07 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги та зазначає, що він є добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, оскільки вона входить до складу земельної ділянки площею 18 га, що зазначена під номером 12 в державному акті на право колективної власності на землю серії КВ від 31.03.2000р., виданого КСП "Агрофірма "Рубежівська"Києво-Святошинською районною радою Київської області. Вся земельна ділянка площею 18 га ( в т.ч. і спірна земельна ділянка, площею 16,70 га за адресою с. Михайлівна-Рубежівка, вул. Жовтнева, 2-Б) входила до переліку земельних ділянок, які були передані КСП Агрофірма "Рубежівська"до ТОВ "Агрофірма "Рубежівська"за передавальним актом. Дана земельна ділянка передбачена в пункті 7 додатку до передавального акту.

Позивач посилається на п. 1.3.1 статуту ТОВ "Агрофірма "Рубежівська", відповідно до якого остання є правонаступником усіх майнових і немайнових прав і зобов’язань КСП "Агрофірма "Рубежівська", в тому числі щодо рухомого і нерухомого майна, земельних ділянок тощо.

Відповідач 2 ТОВ "СНГ трейдінг"в порядку ст. 111-2 ГПК України надав письмовий відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ТОВ "Градострой"задовольнити, скасувати рішення суду другої інстанції, залишити в силі рішення Господарського суду Київської області.

Відповідач 2 ТОВ "СНГ трейдінг"вважає, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом було прийнято до провадження спір в якому права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є. На думку відповідача 2, в даному випадку суд взагалі не повинен був розглядати спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зважаючи на те, що позивачем є не сторона договору, а стороння особа.

Відповідач 2 ТОВ "СНГ трейдінг"зазначає про неправильне застосування ст. 388 ЦК України, оскільки відповідачі ТОВ "СНГ трейдінг"та ТОВ "Градострой"є добросовісними набувачами земельної ділянки на підставі оплатних договорів з відома та за згодою колишнього власника - КСП "Агрофірма "Рубежівська", а також посилається на ст. 125 Земельного кодексу України, яку з невідомих причин не застосовано судом апеляційної інстанції.

Третя особа не скористалась своїм правом відповідно до ст. 111-2 ГПК України щодо подання відзиву на касаційну скаргу. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні представники відповідача 2 ТОВ "СНГ трейдінг"підтримали доводи касаційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги.

В судове засідання не з’явився представник відповідача ТОВ "Градострой"та представник третьої особи Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова Київського міжобласного господарського суду від 28.07.2008 року не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як правильно встановлено Господарським судом Київської області, при зверненні з позовом до суду позивач належним чином не підтвердив своє право власності на майно, що є предметом спірного договору та не довів яким чином його права, як власника, порушені.

Враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору, суд обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позову.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач є належним позивачем, оскільки право власності на спірну земельну ділянку перейшло до нього в порядку правонаступництва від КСП "Агрофірма "Рубежівська", є безпідставним та таким, що суперечить змісту решти постанови та вимогам ст. 43 ГПК України. Як встановлено господарським судом, спірна земельна ділянка не передавалась за передавальним актом ТОВ "Агрофірма "Рубежівська".

Статтею 107 ЦК України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди та договорів оренди землі) право власності на земельну ділянку може переходити до правонаступника тільки за умови складання відповідного передавального акту, отримання та державної реєстрації правонаступником нового державного акту та відновлення меж земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що земельна ділянка відсутня в переліку ділянок під господарськими дворами, що передавались за передавальним актом, укладеним між КСП "Агрофірма "Рубежівська"та позивачем, державний акт на неї ТОВ "Агрофірма "Рубежівська"не отримувало і межі земельної ділянки не відновлювало.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Господарським судом встановлено, що відповідач-1 є власником комплексу господарського двору, розташованого на спірній земельній ділянці, на підставі укладеного з ТОВ "Енергокомплект"договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2003 р. №40-Е-2003/99. Згідно з умовами даного договору до відповідача-1 перейшло право власності на цілісний майновий комплекс МТФ, раніше придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокомплект"у КСП "Агрофірма "Рубежівська"за договором №3-Е-2003 від 27.01.2003р. У зв'язку з цим відповідач-1 зазначає про перехід до нього права власності на спірну земельну ділянку на підставі ст. 328 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Рішенням загальних зборів членів КСП "Агрофірма "Рубежівська"від 27.04.2002 р. було надано згоду на передачу земельної ділянки площею 16.7 га. на якій було розташоване нерухоме майно цілісного майнового комплексу МТФ, придбаного ТОВ "Енергокомплект"на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2003 р. за № 40-Е-2003/99.

Відповідач-2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а підстави для її витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "СНГ Трейдінг"згідно з ст. 388 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду даної справи по суті суду апеляційної інстанції слід було врахувати, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 25.07.2006р. № 69/8-05 та в постанові ВСУ від 27.09.2005р. № 13/529пд зазначається, що права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 Кодексу, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Результатом задоволення заявленого позову стало застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України. До них відносяться: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Київського міжобласного господарського суду від 28.07.2008 року №19/313-07/10, рішення господарського суду Київської області залишити без змін.