Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

не з'явились,

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року (суддя Змеул О.А.) задоволено позов дочірнього підприємства "Кіровоградбуд-Універсал" відкритого акціонерного товариства "Кіровоградбуд" (далі –ДП "Кіровоградбуд-Універсал" ВАТ "Кіровоградбуд") до товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-Трейд" (далі –ТОВ "Цемент-Трейд") визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 29/100 частин комплексу нежитлових будівель, за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29 літ. "в", укладений 13 травня 2004 року між дочірнім підприємством "Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі –ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан") та ТОВ "Цемент-Трейд".

Позов задоволено на підставі ст.ст. 207, 126 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), ст.ст. 92, 203, 215, 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2008 року (судді: Євстигнеєва О.С. - головуючий, Лотоцька Л.Р. Бахмат Р.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Цемент-Трейд" залишено без задоволення, рішення без змін.

Постанова мотивована обставинами доведеності факту існування між позивачем та продавцем оспорюваного договору відносин вирішальної залежності та існування заборон на продаж майна ВАТ "Кіровоградбуд".

ТОВ "Цемент-Трейд" в поданій касаційній скарзі просить прийняті у справі процесуальні рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові. При цьому відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 207, 126 ГК України, ст.ст. 203, 215, ЦК України (435-15) та п. 1.5 спірного договору.

Зокрема, заявник касаційної скарги вважає, що судами необґрунтовано зроблено висновок про знаходження ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан" у вирішальній залежності від ВАТ "Кіровоградбуд" на підставі ст. 126 ГК України, внаслідок чого ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан", як дочірнє підприємство, в силу існування арештів, накладених органами Державної виконавчої служби (далі – ДВС) на майно ВАТ "Кіровоградбуд", не мало право відчужувати будь-яке майно.

Окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Про існування заборон на відчуження майна та накладення арешту на майно ВАТ "Кіровоградбуд", а отже про порушення його прав, позивач знав з дня отримання від ВДВС постанов про накладення арешту та встановлення заборон, проте суди на це уваги не звернули.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2008 року розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді Коваленка В.М. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Катеринчук Л.Й.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що:

- 13 травня 2004 року між ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан" (продавець) та ТОВ "Цемент-Трейд" (покупець) був укладений договір купівлі –продажу (далі –договір), предметом якого є продаж 29/100 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 29 літ "в". Згідно п.1.1 договору продавець прийняв на себе зобов’язання передати належне йому майно у власність покупця, а покупець прийняв на себе зобов’язання прийняти майно і сплатити за нього грошові кошти на умовах договору (т. 1 а.с. 12-14);

- позивач дізнався про порушення його прав з моменту отримання 7 серпня 2007 року довідки з Єдиного реєстру застав про накладення заборони на майно ВАТ "Кіровоградбуд", що засвідчено довідкою реєстратора Єдиного реєстру застав Кіровоградського обласного державного нотаріального архіву № 18 від тієї ж дати, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності почався 7 серпня 2007 року.

Місцевим господарським судом при розгляді справи було правомірно встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ "Титан" 14 листопада 2006 року було прийнято рішення про припинення юридичних осіб - ДП "Домобудівельний комбінат" і ТОВ "Титан" шляхом їх приєднання до ДП "Кіровоградбуд-Універсал".

У відповідності до ч. 3 ст. 59 ГК України у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що ДП "Домобудівельний комбінат" реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Кіровоградбуд-Універсал", до якого перейшли усі майнові права та обов'язки першого і ДП "Кіровоградбуд-Універсал" є правонаступником ДП "Домобудівельний комбінат" внаслідок реорганізації підприємства шляхом приєднання.

Як вбачається з оскаржуваного договору, зокрема п. 1.5, продаж спірного об’єкта здійснювався за рішенням установчих зборів засновників ТОВ "Титан" від 20 квітня 2004 року, а з п. 1.6 випливає, що майно не перебувало під арештом, забороною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позову було додано постанову про арешт майна боржника від 30 березня 2000 року, що надійшла на адресу ВАТ "Кіровоградбуд" 3 квітня 2000 року (т. 1 а.с. 20).

Крім того, не може бути підставою для задоволення позову посилання місцевого господарського суду на наявність заборони відчуження майна, яке належить ВАТ "Кіровоградбуд" та його дочірнім підприємствам і арешт цього майна, який накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Кіровоград, оскільки продавцем майна виступало ДП ТОВ "Титан", а не ДП ВАТ "Кіровоградбуд". Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність заборон на відчуження спірного майна має підтверджуватись витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд першої інстанції належно не дослідивши термін встановлення заборон та не перевіривши чи дійсно позивачу надсилались органами ДВС постанова про накладення арешту на майно ВАТ "Кіровоградбуд" та його дочірніх підприємств від 30 березня 2000 року та постанова про встановлення заборон на відчуження майна від 20 січня 2003 року, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, в порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, не дав належної оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі стосовно застосування до позовних вимог позовної давності, не навів доводів з яких апеляційна інстанція відхилила докази надані в підтвердження зазначеного, а також не обґрунтував мотиви застосування ст. 261 ЦК України.

Відтак, враховуючи вказане, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для подання даного позову судами належним чином не перевірялись.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог ст. 43 ГПК України при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи з вимог вказаних норм ЦК України (435-15) , відмова у задоволенні позовних вимог можлива лише за наявності заяви однієї із сторін справи про застосування позовної давності, а також причини такого пропуску повинні бути визнані судом неповажними.

Поважність причин пропуску повинна встановлюватись судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи, які свідчать про відсутність у заявника об’єктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів.

Крім того, в мотивування постанови апеляційний суд дійшов висновку про існування вирішальної залежності ТОВ "Титан", яке є засновником ДП "Домобудівельний комбінат", від ВАТ "Кіровоградбуд", у зв'язку з чим послався на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 4/300 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 червня 2008 року у справі № 16/471.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан" через корпоративні зв’язки знаходилося від ВАТ "Кіровоградбуд" у вирішальній залежності і в силу існування арештів, накладених органами ДВС на майно ВАТ "Кіровоградбуд" та всіх його дочірніх підприємств, ДП "Домобудівельний комбінат" ТОВ "Титан" не мало право продавати будь-яке, у тому числі нерухоме майно, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновками виходячи з того, що ТОВ "Цемент-Трейд" не є стороною у вказаних вище справах і визнання цих рішень господарських судів преюдиційним відповідно до ст. 35 ГПК України є необгрунтованим.

З такими доводами судів попередніх інстанцій не можна погодитися і тому, що в силу ч. 4 ст. 126 ГК України про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону. Отже, суду не надано право встановлювати наявність простої або вирішальної залежності, оскільки встановлення такої залежності покладено на інші органи, а суд повинен діяти тільки в межах наданих йому повноважень.

Крім того, доказів оспорювання чи визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Титан" (п. 1.5 договору) матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Враховуючи вищевказане вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2008 року у справі № 5/320 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, визначити чи порушено позивачем приписи ст. 267 ЦК України, у зв'язку з чим належно дослідити відповідні докази про наявність арештів та встановлення органами ДВС заборон на відчуження майна продавця, докази в підтвердження позовних вимог, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7–111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-Трейд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2008 року у справі № 5/320 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.