Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської міської ради та Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2008 року по справі № 2-13/2962-2008 (суддя Жукова А. І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 року по справі № 2-13/2962-2008 (головуючий суддя Борисова Ю. В., судді Черткова І. В., Лисенко В. А.), задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: сторожку літ. "А" площею 8,6 кв. м, підсобну споруду літ. "Б" площею 9,8 кв. м, навіси літ. "В" площею 122,2 кв. м, літ. "Г" площею 193,6 кв. м, літ. "Д" площею 129,7 кв. м, огорожі, розташовані за адресою:АДРЕСА_1

Євпаторійська міська рада та Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 року, в якій стверджують про порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, у зв'язку з чим просять скасувати оскаржені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці для перегляду в касаційному порядку справи №2-13/2962-2008, призначену до розгляду на 07.10.2008 року, розпорядженням від 06.10.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Коробенко Г. П., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

29.09.2008 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду касаційної скарги по справі № 2-13/2962-2008.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач уповноважив представляти свої інтереси представника, який брав участь в судах першої та апеляційної інстанцій, обсяг повноважень дозволяє представнику брати участь в суді касаційної інстанції, термін дії доручення не закінчився, доказів скасування довіреності суду не надано. Суд касаційної інстанції також вважає, що неявка позивача чи його представника, а так само і представника відповідача-2, виходячи з особливостей розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України, не перешкоджає для розгляду справи по суті за наявними матеріалами без участі представників сторін.

За згодою представника відповідача-1 в судовому засіданні 07.10.2008 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами встановлено, що позивачу рішенням Євпаторійської міської ради від 13.02.2003 року було надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки в АДРЕСА_2 площею 780 кв. м для розміщення критої автомобільної стоянки, у зв'язку з чим позивачем був розроблений проект відводу земельної ділянки й наданий до Євпаторійської міської ради для затвердження.

26.11.2003 року Євпаторійською міською радою прийнято рішення про надання Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1в оренду земельної ділянки площею 780 кв. м за адресою: АДРЕСА_1

У зв'язку з накладенням міським головою м. Євпаторія вето на вказане рішення, рішенням Євпаторійської міської ради від 17.04.2004 року рішення ради про надання позивачу в оренду земельної ділянки вважалось неприйнятим.

Судами встановлено, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22-23.01.2004 року та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2004 року Євпаторійська міська рада була зобов'язана укласти зОСОБА_1. договір оренди земельної ділянки в редакції позивача. Зазначені судові рішення були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2004 року і справа направлена на новий розгляд.

Також, 29.04.2005 року Господарським судом Автономної Республіки Крим винесено рішення по справі № 2-17/4652.1-2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 року, яким вето № 1 та рішення Євпаторійської міської ради від 17.04.2004 року були визнані недійсними та Євпаторійська міська рада була зобов'язана оформити рішення про надання земельної ділянки на умовах оренди Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2008 року вказані судові рішення скасовані.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли висновку, що з 23.03.2004 року по 22.12.2004 року та з 01.07.2005 року по 30.01.2008 року позивач правомірно користувався земельною ділянкою площею 780 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на умовах оренди.

З посиланням на ст. ст. 376, 392 ЦК України суди задовольнили позовні вимоги про визнання права власності на спірне майно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Стаття 376 ЦК України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 116 ЗК України підставою для придбання громадянами або юридичними особами права власності і права користування земельними ділянками із земель комунальної власності є рішення органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зробивши висновок про те, що певний період часу позивач користувався земельною ділянкою як орендар, суди в порушення вимог ч. 2 ст. 34, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 43 ГПК України не витребували у сторін та не встановили, чи був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, чи був такий договір зареєстрований у встановленому порядку.

Порушення норм матеріального права, яке полягало у незастосування до спірних правовідносин норм права, які підлягають застосуванню (ч. 2 ст. 125 ЗК України зокрема), призвело до неповного з'ясування обставин справи, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Зазначені порушені відповідно до ч. 1 ст. - 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Оскільки встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити, чи був позивачем укладений у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки, чи був такий договір зареєстрований відповідно до законодавства, в разі відсутності такого договору -чи існували інші законні підстави для користування зазначеною земельною ділянкою на час проведення будівництва і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Євпаторійської міської ради та Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 року по справі № 2-13/2962-2008 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2008 року по справі № 2-13/2962-2008 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.