Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 06.10.2008 року у зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 2/210 (1/151-2/64) господарського суду Львівської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

У лютому 2007 року Прокурор Жидачівського району Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, Жидачівської районної ради, Зарічанської сільської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Львівської обласної ради втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 245,00 грн., Жидачівської районної ради втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 147,00 грн., Зарічанської сільської ради втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 588,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч положенням статей 207, 209 Земельного кодексу України, Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 (1279-97-п) , не відшкодовані втрати сільськогосподарського виробництва при відведенні земельної ділянки площею 0, 04 га, яка була надана йому згідно з рішенням Зарічанської сільської ради від 22.08.2006 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2007 року (суддя: Зварич О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року (судді: Бонк Т.Б. -головуючий, Бойко С.М., Марко Р.І.) у справі № 2/210 (1/151-2/64) господарського суду Львівської області позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємцяОСОБА_1 на користь Львівської обласної ради втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 245,00 грн., Жидачівської районної ради втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 147,00 грн., Зарічанської сільської ради втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 588,00 грн. Стягнуто з Приватного підприємцяОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України державне мито в розмірі 102,00 грн. Стягнуто з Приватного підприємцяОСОБА_1на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення господарські суди зазначають те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), її площа становить 0,04 га, а відповідно до статті 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь, зокрема, пасовищ, внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Зокрема, судами відзначено, що безпідставними є твердження позивача про звільнення його від сплати відшкодування втрат сільськогосподарських угідь на підставі статті 208 Земельного кодексу України та пункту 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 (1279-97-п) , оскільки даним порядком передбачено звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у випадку надання вилучених сільськогосподарських угідь у тимчасове користування, у тому числі і на умовах оренди, лише у випадках встановлених статтею 208 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року у справі № 2/210 (1/151-2/64) господарського суду Львівської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 2, 81 Господарського процесуального кодексу України, статей 208, 209 Земельного кодексу України.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, Зарічанською сільською радою на підставі заяви Приватного підприємця ОСОБА_1 було прийнято рішення від 15.07.2005 року "Про надання дозволу на підготовку матеріалів по вибору земельної ділянки для будівництва магазину в с. Дем'янка - Наддністрянська" та рішення "Про надання дозволу на розробку містобудівного обґрунтування ОСОБА_1

Судами також встановлено, що на підставі поданої Приватним підприємцем ОСОБА_1 заяви Зарічанською сільською радою 26.01.2006 року було прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки під будівництво магазину в с. Дем'янка - Наддністрянська" та рішення "Про затвердження містобудівного обґрунтування по розміщенню магазину в с. Дем'янка - Наддністрянська".

Рішенням Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області №49 від 22.08.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років ОСОБА_1 під будівництво магазину товарів щоденного попиту з офісними приміщеннями за рахунок земель загального користування (пасовище) площею 0,04 га.

Жидачівським районним відділом земельних ресурсів зроблено висновок №646 від 10.05.2006 року, яким погоджено проект відведення земельної ділянки площею 0,04 га для надання в оренду терміном на 20 років та відзначено ОСОБА_1 передбачити кошти на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

При цьому, судами встановлено, що згідно розрахунку затвердженого Начальником обласного головного управління земельних ресурсів від 12.07.2006 року втрати сільськогосподарського виробництва при відведенні земельної ділянки ОСОБА_1 під будівництво магазину товарів щоденного попиту з офісними приміщеннями в с. Дем'янка -Наддністрянська Зарічанської сільської ради Жидачівського району площею 0,04га становлять 980 грн.

Судами також встановлено, що на підставі заяви Приватного підприємцяОСОБА_1_1 Зарічанською сільською радою 29.11.2006 року було прийнято рішення № 88 "Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_1на виготовлення технічної документації по продажу земельної ділянки", відповідно до якого надано підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації по продажу земельної ділянки площею 0,04 га із земель загального користування (пасовища) для будівництва і обслуговування магазину товарів щоденного попиту з офісними приміщеннями вАДРЕСА_1

Отже, судами встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), площа якої становить 0,04 га.

Відповідно до частини 2 статті 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання ( Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (1279-97-п) ).

Врахувавши те, що рішення про затвердження відповідачу проекту відведення спірної земельної ділянки було прийнято Зарічанською сільською радою Жидачівського району Львівської області 22.08.2006 року, попередні судові інстанції дійшли висновку, що у відповідача з цієї дати виник обов'язок відшкодувати втрати сільськогосподарських і лісових угідь.

Згідно із статтею 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків; районним радам - 15 відсотків; міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що з відповідача підлягають стягненню втрати сільськогосподарського виробництва в таких розмірах: на користь Львівської обласної ради -245 грн., на користь Жидачівської районної ради -147 грн., на користь Зарічанської сільської ради -588 грн.

Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, законом встановлюється перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Як вірно відзначено попередніми судовими інстанціями, використання спірної земельної ділянки з метою будівництва і обслуговування магазину товарів щоденного попиту не передбачено чинним законодавством як підставу звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Отже, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року у справі № 2/210 (1/151-2/64) господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2007 року у справі № 2/210 (1/151-2/64) залишити без змін.