16/54пд Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та відміну реєстрації права власності - 07.10.2008 Прийняття

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.01.2004р. та від 28.12.2004р., відміну реєстрації права власності ТОВ "Маранта" на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

за участю представників:

від позивача: Кадава В.В.,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від 3-тьої особи 1: не з'явився,

від 3-тьої особи 2: не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов-Триумф" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Маранта", треті особи приватний нотаріус ОСОБА_2., Бюро технічної інвентаризації м.Маріуполя, і просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.01.2004р. та від 28.12.2004р., укладені між позивачем та ОСОБА_1, та між ОСОБА_1 та ТОВ "Фірма Маранта", відмінити реєстрацію права власності ТОВ "Фірма Маранта" на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 21.01.2004р. між ТОВ "Азов-Триумф" та ОСОБА_1., був підписаний від імені товариства директором ОСОБА_2., який не є директором товариства та користувався при укладанні договору підробленими протоколами загальних зборів ТОВ "Азов-Триумф", підробленим дублікатом печатки товариства, внаслідок чого було реалізовано майно усупереч інтересам товариства. Також стверджує, що вказаний договір був оформлений без оригіналу договору купівлі-продажу на дане приміщення, яке підтверджує право власності товариства, що протиричить вимогам розділу 3 п.п.61, 62 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України.

На даний час ОСОБА_1. згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2004р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2., продала спірне майно ТОВ "Фірма Маранта".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2008р. (суддя В.В.Манжур) позов залишено без розгляду на підставі пунктів 1, 5 ст. 81 ГПК України з посиланням на те, що повноваження ОСОБА_3. як директора ТОВ "Азов-Триумф" за період з 01.01.2004р. по момент розгляду справи матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим останній не мав законних підстав для підписання позовної заяви від імені товариства, що є підставою для залишення позову без розгляду в порядку п.1 ст. 81 ГПК України.

Також судом встановлено, що під час посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу від 21.01.2004р. були встановлені особи сторін, їх дієздатність та повноваження, належність спірного приміщення перевірена. Посилання позивача щодо незаконності укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2004р. є недоведеними, документи, які б спростовували це, позивачем не надані.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Так, відповідно до статті 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

справи про банкрутство;

справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Згідно ч.3 ст. 167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасника товариства, яким також є акціонер, визначені ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених вимог, судом першої інстанції не враховано, що сторонами даного спору є громадянка та юридичні особи, тобто склад учасників спору не відповідає ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України, правовідносини з яких виник спір, є цивільними. Отже за суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа не підлягає розгляду господарськими судами.

Таким чином, з огляду на те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки він не є корпоративним, перший відповідач є фізичною особою, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.