ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2007 р.
№ 13/712 ( rs1055567 ) (rs1055567)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "МСБУД"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2007р.
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.07.2007р.
у справі №13/712 ( rs1055567 ) (rs1055567)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"
про стягнення 38 290,64 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Стоян М.М. (довіреність від 01.08.07),
від відповідача: Єгорова Т.О. (довіреність від 12.09.07),
Шароградська Л.В. (довіреність від 15.08.07),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрут" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "МСБУД" і просило суд, з урахуванням
уточнених позовних вимог, стягнути з останнього 33 818,64 грн.
основного боргу, 324,27 грн. 3% річних, 2310,45 грн. інфляційних
втрат та 1837,62 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем
своїх зобов'язань за договором №1 від 04.03.2006р. щодо оплати
наданих позивачем у червні, липні, серпні 2006р. послуг з охорони
об'єкту.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те,
що при укладанні договору №1 від 04.03.2006р. сторони не дійшли
згоди щодо його істотних умов, зокрема, ціни, а тому зазначений
договір не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків
сторін, оскільки він є неукладеним. Також відповідач посилається
на те, що послуги, надані позивачем у період з березня по травень
2006р., надавалися ним не за договором, оскільки в документах про
виконання зобов'язань з надання послуг охорони об'єкта
(рахунках-фактурах, актах, банківських виписках), відсутні
посилання на зазначений договір, а акти за червень, липень,
серпень 2006р. підписані лише позивачем в односторонньому порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2007р.
(суддя О.О.Євсіков) позов задоволено частково: присуджено до
стягнення з відповідача 22 545,60 грн., основного боргу, 1837,62
грн. пені, 245,53 грн. 3% річних, 1473,52 грн. інфляційних втрат.
При цьому, суд першої інстанції керувався статтями 853, 854
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють
правовідносини з підряду, та виходив з того, що відповідач своїх
зобов'язань за договором №1 від 04.03.2006р. не виконав належним
чином і у повному обсязі, оскільки ним було оплачено виконані
позивачем роботи лише за березень, квітень та травень у сумі 29
739,60 грн., а оплата виконаних позивачем робіт за червень та
липень 2006р. у сумі 22 545,60 грн. здійснена не була, у зв'язку з
чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана суму, а також
нараховані на неї згідно ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п.6.4
договору 3% річних, інфляційні втрати та пеня підлягають стягненню
з відповідача у судовому порядку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми
заборгованості за виконані позивачем роботи у серпні 2006р. на
суму 11 272,80 грн., то суд першої інстанції дійшов висновку про
те, що вказана сума, а також нараховані на неї 3% річних,
інфляційні втрати та пеня, не підлягають стягненню, оскільки
позивачем не надано доказів виконання робіт саме у серпні 2006р.,
як то рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, податкові
накладні тощо.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.07.2007р. (головуючий, суддя Кондес Л.О., судді Куровський
С.В., Михальська Ю.Б.) рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Встановивши, що укладений між сторонами договір про надання
послуг з охорони об'єкту за своєю правовою природою є договором
про надання послуг, а не договором підряду, як помилково визначено
судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції, при цьому,
погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав
для часткового задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
доповненням до неї, в яких просить суд їх скасувати як такі, що
ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права,
і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та
доповнення до неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин
справи застосування судами норм матеріального та процесуального
права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких
підстав.
В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя
у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і
заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється
суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої
повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та
всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом
доказування у даній справі.
Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання
відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору №1 від
04.03.2006р. про надання послуг з охорони об'єкту, в частині
оплати наданих послуг у червні, липні, серпні 2006р., а підставою
позову -невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо
оплати цих послуг.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2 договору, замовник
(відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе
обов'язки забезпечити охорону об'єкту (будівельний майданчик),
розташованого за адресою: Київська область, Броварський район,
с.Рудня, ферма №3.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що охорона об'єкту
здійснюється співробітниками виконавця.
Згідно пункту 5.1. договору сторони домовились, що вартість
послуг визначається згідно додатків до цього договору. У додатку
№1 від 04.03.2006р. до договору сторони погодили, що вартість
послуг з охорони об'єкту в обсягах, визначених договором, складає
11 272,80 грн. з ПДВ (а.с.7 т.1).
Відповідно до п.6.1. договору, відповідач розраховується за
надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий
рахунок виконавця на підставі акта приймання-здачі виконаних
робіт, підписаного обома сторонами. Відповідач сплачує за послуги
позивачу щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним
(п.6.2. договору).
Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку невиконання чи
неналежного виконання однією із сторін взятих на себе зобов'язань
за цим договором, друга сторона може достроково, за власною
ініціативою, розірвати договір, письмово попередивши про це другу
сторону не менш як за 15 діб.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і
обов'язків, визначених ним та, як вірно встановлено судом
апеляційної інстанції, за своєю правовою природою є договором про
надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарський
договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається
одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,
передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка
виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим
договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.901 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання
послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням
другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в
процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а
замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,
якщо інше не встановлено договором.
В силу ст.902 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконавець повинен надати
послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець
має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу
особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед
замовником за порушення договору.
За змістом названої норми, якщо виконавцем послуги є юридична
особа, то зобов'язання, яке покладено на цю особу, може бути
виконано уповноваженим представником, який перебуває з ним у
трудових відносинах.
Як встановлено судами двох інстанцій, між позивачем та
фізичними особами -охоронцями, було укладено договори про
виконання робіт з охорони об'єкта, розташованого за адресою:
Київська область, Броварський район, с.Рудня, ферма №3.
З березня по серпень 2006р. включно, між позивачем та
фізичними особами щомісячно укладалися договори зі строком
дії -один місяць.
Твердження скаржника відносно того, що фізичні особи, якими
безпосередньо надавалися послуги з охорони об'єкту, не є
працівниками позивача, а тому укладені з ними договори не є
належними доказами виконання саме позивачем своїх зобов'язань
перед відповідачем, спростовуються матеріалами справи. Зокрема,
пунктом 2 укладених позивачем з фізичними особами договорів
підряду, передбачено, що за виконані роботи позивач сплачує суму
згідно штатного розкладу шляхом перерахування вказаної суми на
особистий рахунок виконавця (охоронця). Такі твердження
спростовуються також наявними у матеріалах справи додатками №1 до
трудових угод та договорів про повну індивідуальну матеріальну
відповідальність, укладеними між позивачем та фізичними особами
(охоронцями)
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір
№1 від 04.03.2006р. про надання послуг з охорони об'єкту є
неукладеним, погоджуючись, при цьому, з висновками судів двох
інстанцій про те, що позивач та відповідач в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов, а саме: предмету
договору -надання послуг з охорони об'єкту - будівельний
майданчик, розташований: Київська область, Броварський район,
с.Рудня, ферма №3, ціни -11 272,80 грн., яку було визначено у
додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, а також
визначено обсяг прав та обов'язків сторін.
Колегія суддів враховує й той факт, що протягом
березня-травня 2006р. включно, сторонами виконувалися належним
чином умови договору, що не заперечується і відповідачем у його
відзиві (а.с.50-52 т.1). Підтвердженням існування між сторони
договірних правовідносин з надання послуг свідчить також укладена
між ними 07.06.2006р додаткова угода №2 до договору, якою було
доповнено договір №1 від 04.03.2006р. розділом II "Порядок
забезпечення технічної безпеки на будівництві" (а.с.123 т1).
Відповідно до статті 903 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
договором передбачено надання послуг за плату, замовник
зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, що встановлені договором.
При цьому, на відміну від договорів підрядного виду, які за
загальним правилом передбачають оплату послуг після їх здачі
замовнику, оплата послуг проводиться у порядку та у строки,
передбачені договором.
Відповідно до п.6.1. договору, відповідач розраховується за
надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий
рахунок виконавця на підставі акта приймання-здачі виконаних
робіт, підписаного обома сторонами. Відповідач сплачує за послуги
позивачу щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним
(п.6.2. договору).
Проте, за надані позивачем послуги у березні-травні 2006р.
включно, відповідачем були проведені розрахунки, які здійснювалися
не на підставі актів приймання-здачі виконаних робіт, як то
передбачено пунктом 6.1. договору, а на підставі виставлених
позивачем щомісячних рахунків-фактур, що свідчить про те, як вірно
зазначено судом апеляційної інстанції, що сторони відступили від
умов вказаного пункту договору.
Проте, виставлені позивачем відповідачу рахунки-фактури за
послуги, надані у червні, липні 2006р., відповідачем не оплачені.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що
відповідач, оплативши позивачу його послуги з охорони об'єкту,
надані протягом березня-травня 2006р., мав намір розірвати договір
з червня 2006р. у порядку, передбаченому пунктом 9.3. договору.
Враховуючи наведені обставини, встановлені судами двох
інстанцій, колегія суддів вважає безпідставними посилання
скаржника на те, що за відсутності підписаних сторонами актів
приймання-здачі послуг, наданих позивачем у червні, липні 2006р.,
відсутні правові підстави для стягнення боргу.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок
судів двох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення
з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного
виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати наданих
позивачем у червні, липні 2006р. послуг, з урахуванням 3% річних,
інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а
також пені, передбаченої пунктом 6.4. договору.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або
скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Iнші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки
доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією
касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"МСБУД" залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі
№13/712 ( rs1055567 ) (rs1055567)
- без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій