Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Тернопіль", м. Тернопіль,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2008

зі справи № 4/205-3638

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Тернопіль" (далі -Товариство)

до управління комунальної власності Тернопільської міської ради (далі -Управління), м. Тернопіль,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1(далі -СПД ОСОБА_1.), м. Тернопіль,

про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представників:

позивача -не з'явився,

відповідача ОСОБА_2,

третьої особи -не з'явився,

Товариство звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням названого суду від 16.04.2008 (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. -головуючий суддя, судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення.

Управління подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанції у справі встановлено, що:

- 31.12.1998 Управлінням (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4167, згідно з умовами якого орендодавець на підставі договору купівлі-продажу патенту здав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, площею 911,8 м-2, що знаходяться на балансі УЖКГ, для використання під магазин -офіс;

- 07.11.2000 ОСОБА_1 та Товариством укладено договір купівлі-продажу частини патенту на право оренди приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1. продав, а Товариство придбало частину патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення), розташованої в АДРЕСА_1, площею 671,6 м-2. Загальна площа приміщення за вказаною адресою, частина патенту на право оренди якого продається, становить 911,8 м-2;

- 29.12.2000 Управлінням (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) переукладено договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 4167 (далі - Договір № 4167), за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 27.12.2000 № 1306 здав, а орендар 01.01.2001 прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення (будівлі) комунальної власності, за адресоюАДРЕСА_1 площею 240,2 м-2;

- 29.12.2000 Управлінням (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності № 4011 (далі -Договір № 4011), згідно з умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 27.12.2000 № 1306 здав, а орендар 01.01.2001 прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення (будівлі) комунальної власності, за адресоюАДРЕСА_1 площею 671,6 м-2;

- пунктами 3.1 Договорів № 4011 та № 4167 передбачено, що в оплату оренди приміщення входить вартість користування коридором-переходом (площа 28 м-2), призначеним для спільного користування;

- 12.11.2001 Управлінням та СПД ОСОБА_1 підписано додаток до Договору № 4167, яким зменшено площу орендованого приміщення по АДРЕСА_1(далі -Приміщення) на першому та другому поверхах до 213,6 м-2 і визначено площу для спільного користування у розмірі 26,85 м-2;

- 07.06.2002 Управлінням та СПД ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу Приміщення (зареєстровано в реєстрі за № 2378), за яким Приміщення передано Управлінням у власність СПД ОСОБА_1;

- 05.07.2002 Управлінням та СПД ОСОБА_1 підписано додаток до Договору № 4167, яким у зв'язку з приватизацією третьою особою Приміщення внесено зміни до Договору № 4167, а саме: залишено в оренді 26,85 м-2 площі, призначеної для спільного користування з іншим орендарем;

- 29.10.2002 Управлінням та Товариством підписано додаток до Договору № 4011, яким визначено площу орендованого позивачем приміщення у розмірі 687,5 м-2, а площу спільного користування у розмірі 26,85 м-2;

- 19.03.2003 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу Приміщення (посвідченого нотаріально) та акта передачі комунального майна від 11.06.2002 СПД ОСОБА_1видано реєстраційне посвідчення на Приміщення, площею 213,6 м-2, про що зроблено запис у реєстрову книгу за № 1399 (т.1, а.с. 43);

- СПД ОСОБА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.04.2004 № 320 здійснено ремонт та перепланування Приміщення, внаслідок чого його площа зменшилася до 212,5 м-2 (т. 1, а.с. 45);

- згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05.02.2008 № 2643: для забезпечення евакуації з приміщень третього та четвертого поверхів, які орендує Товариство, необхідно влаштувати другу сходову клітку; влаштування другої сходової клітки можливе як з використанням площі, приватизованої третьою особою, так і без використання цієї площі (т. 2, а.с. 2-4);

- наявна необхідність облаштування другої сходової клітки існувала й до укладення відповідачем і третьою особою договору купівлі-продажу від 07.06.2002.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу приміщення від 07.06.2002 частково недійсним з обраних позивачем підстав.

Мотивуючи позов, Товариство зазначило, що при укладенні спірного договору не взято до уваги державні будівельні норми, що спричинило порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, попередні судові інстанції, встановивши відсутність факту порушення державних будівельних норм через укладення спірного договору купівлі-продажу та недоведеність позивачем факту порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення цього договору, беручи до уваги невтрачену до цього часу можливість приведення орендованого Товариством приміщення в належний стан (без визнання недійсним згаданого договору), дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного дослідження та оцінки попередніми судовими інстанціями наявних доказів не спростовують наведеного, а тому не можуть бути й підставою для задоволення вимог скаржника. До того ж відповідно до статті - 111-7 ГПК України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті у визначених Товариством межах позовних вимог та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9-- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 зі справи № 4/205-3638 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Тернопіль" -без задоволення.