2-17/10268-2007 Про розірвання інвестиційних договорів; за зустрічним позовом - про визнання договорів дійсними та визнання права власності - Текст документа

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до ПП "Артель" про розірвання укладених між ними інвестиційного договору від 14.03.2006 № 10/1/03-061/1Ктн про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, та договору №I0/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №10/1/03-061Ктн від 14.03.2006 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

ПП "Артель" подало зустрічний позов, уточнений в процесі розгляду справи, до Міністерства оборони України про визнання дійсним договору №I0/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 14.03.2006 №10/1/03-061/1Ктн про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна по Таврічній набережній, 17 в м. Севастополі, що складаються з службової будівлі літ."А" з добудовою літ."а" з двома ганками, технічної будівлі ТП літ."Б" з добудовами літ."б" та літ."б1" з ганком, естакадою та сходами, огороджень та інших споруд; визнання права власності на будівлі воєнного містечка В-1, що складається з агрегатної літ."А" з добудовою літ."а" та сходами, що розташовані по Таврічній набережній, 18 в м. Севастополі.

Рішенням господарського суду АР Крим від 30.07.2007 у справі № 2-17/10268-2007 (суддя Гайворонський В.I.) в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю.

Заступник військового прокурора ВМС України, не погоджуючись з рішенням у справі, звернувся з касаційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на неврахування судом тих обставин, що спірні договори від імені Міністерства Оборони України укладені не уповноваженою особою, їх предметом фактично є відчуження військового майна, яке відбулось з порушенням вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) , що унеможливлює визнання за відповідачем права власності.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 02.10.2008 № 02-12.2/398 розгляд касаційного подання у справі здійснюється в постійному складі колегії: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Глос О.I.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 14.03.2006 між Приватним підприємством "Артель" і Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони -"Укроборонбуд", був укладений інвестиційний договір №10/1/03-061Ктн про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом договору була спільна діяльність по проектуванню і будівництву та/або реконструкції існуючих об'єктів нерухомості в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна 17, 18 (військове містечко №Б-1) - будівель та споруд житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним автомобільним паркінгом та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку, їх матеріально-технічне забезпечення, належна експлуатація, організація управління майном, що призведе до створення спільної часткової власності сторін цього договору (пункти 1.1, 2.1, 2.5 договору).

При цьому, пайовим внеском в спільну діяльність Міністерства Оборони України є нерухоме майно, яке в цілому складається з службової будівлі загальною площею 320 кв.м (№ 71 за генпланом), технічної будівлі ТП загальною площею 346 кв.м (№ 83 за генпланом), які розташовані в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна, 17, та будівлі агрегатної загальною площею 308 кв.м (№ 72 за генпланом), яка розташована в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна, 18, загальною вартістю 257000 грн. (п. 2.6 договору), а пайовим внеском Приватного підприємства "Артель" в спільну діяльність є його витрати по проектуванню і будівництву (реконструкції) 100% площі об'єкту і всі інші витрати, пов'язані з виконанням договору (п. 2.9 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору по взаємній згоді сторін ПП "Артель" має право здійснити викуп - дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю), яка полягає в укладенні цивільно-правових угод по переходу права власності на майно, яке є паєм держави за даним договором.

22.03.2006 між сторонами був укладений договір № 10/2/03-062/2Ктн про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №10/1/03-061/1 Ктн від 14.03.2006, за умовами якого ПП "Артель" здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерства оборони України шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № Б-1, вартістю 257000 грн. з ПДВ.

Вирішуючи питання про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належного виконання ним своїх зобов'язань за договором, що згідно ст. 614 ЦК України (435-15) виключає відповідальність відповідача, натомість, договір №I0/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 про компенсацію пайової участі не суперечить ст. 628 Цивільного кодексу України (435-15) і підлягає визнанню дійсним згідно ч. 2 ст. 220 цього Кодексу, а, отже, право власності за ним є набутим правомірно і підлягає захистові на підставі ст. ст. 328, 329 ЦК України (435-15) .

Разом з тим, висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не грунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору у справі.

Так, суд не звернув увагу, що предметом спірного договору №I0/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 про викуп паю є відчуження державного майна військового містечка, правовий режим і порядок відчуження якого чітко встановлений Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000 (1919-2000-п) .

Згідно ст. 6 зазначеного Закону та пунктів 3, 6 вказаного Положення відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Отже, з метою встановлення дійсності договору про викуп паю і законності набуття ПП "Артіль" права власності на майно цього паю, суду слід було з'ясувати статус майна, яке є предметом спірного договору, і визначити повноваження Міністерства оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд", який підписав спірний договір, щодо його відчуження, натомість, суд першої інстанцій, ухилившись від встановлення природи договору, відповідності його змісту вимогам чинного законодавства і наявності у його сторін цивільної правоздатності, віднайшов, що спірний договір є дійсним за формою згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (435-15) , не навівши, при цьому, жодної для того підстави.

Крім того, колегія суддів зазначає, що первісний позов про розірвання спірних договорів обгрунтовувався позивачем посиланням на невиконання відповідачем жодної з умов зазначених договорів і нормою ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (435-15) , згідно якої договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак, суд відмовив у задоволенні первісного позову про розірвання договорів, не дослідивши доводи позивача та не встановивши, чи мали місце обставини, на які позивач за первісним позовом посилався, зокрема, чи є істотними порушення договорів з боку відповідача і чи взагалі він приступав до їх виконання, отже, відмову у позові, яка не пов'язана з предметом доказування, колегія суддів не може визнати підставною і грунтовною.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України (1798-12) судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, як за первісним, так і за зустрічним позовом, пов'язує виникнення у нього права на позов і судовий захист цього права у обраний ним спосіб.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) вважає за необхідне скасувати судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.