Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Воробьова Н.В. дов. від 29.09.2008

В лютому 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Гласс-Крим" пред’явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро" про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 23434,0 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 397,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між сторонами 01.06.2006 року було укладено договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Комунальна, 34 загальною площею 773,2 кв.м. Термін дії договору до 30.05.2007 року.

Позивач впродовж червня 2007 року ніяких заяв про припинення договору оренди від відповідача не отримував. В грудні 2007 року він попередив відповідача про намір повернути об’єкт оренди і 27.12.2007 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі орендованих приміщень.

Відповідно до п. 5.1 договору загальна сума орендної плати, яку повинен сплачувати орендар за місяць складає 3138,0 грн.

За період з червня по грудень 2007 року ним сплачено 45400,0 грн., тоді як необхідно було сплатити 21996,0 грн. Безпідставно відповідачу перераховано 23434,0 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 року (суддя Ловягіна Ю.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Гласс-Крим" безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 23434,0 грн., 397,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року (судді: Заплава Л.М., Фенько Т.П., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що між сторонами було укладено новий договір оренди усно, про що, свідчить оплата позивачем рахунків за орендну плату з червня по грудень 2007 року в сумі 45 000,0 грн.

В касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Гласс-Крим" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів справи між сторонами 01.06.2006 року було укладено договір оренди нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Комунальна, 34 загальною площею 773,2 кв.м. Термін дії договору до 30.05.2007 року.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користування майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував проти продовження оренди приміщення з боку позивача (такі докази відповідачем суду не надавались), тому господарський суд прийшов до правильного висновку, що договір, укладений між сторонами 01.06.2006 року, продовжив свою дію на строк, який був раніше установлений договором і розірвано його було за взаємною згодою сторін 28.12.2007 року.

Скасовуючи рішення господарського суду і приймаючи нове рішення щодо відмови в позові, апеляційна інстанція посилалася на ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України, але при цьому не врахувала, що застосування цієї норми матеріального права можливо тільки тоді, коли стороною, яка наполягає про існування усної угоди до договору оренди, яка повинна вчинятись в письмовій формі, заявлено позов про визнання такої угоди дійсною. Такий позов товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агро" не пред’являвся.

Наведене свідчить про те, що апеляційною інстанцією допущено неправильне застосування норми права.

Як встановлено господарським судом першої інстанції і вбачається з п.5.3 договору від 01.06.2006 року орендна плата не може бути переглянута орендодавцем на протязі всього терміну дії договору. Пунктом 5.1 договору орендна плата встановлена у розмірі 3138,0 грн. За період з червня по грудень 2007 року позивачем сплачено 45000,0 грн., хоча враховуючи п.5.3 договору необхідно було сплатити 21996,0 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язання повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набута, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Враховуючи норми матеріального права і обставини справи господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Наведене свідчить про те, що апеляційна інстанція допустила порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Гласс-Крим" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 року у справі № 2-30/1946-2008 залишити без змін.