Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3 (дов. від 25.07.07);

відповідача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи 3): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Алуштинської міської ради, КП "Управління міського господарства" про визнання недійсним рішення Алуштинської міської ради № 10/119 про оголошення конкурсу на право оренди нежитлових приміщень в частині проведення конкурсу на право оренди приміщення, яке розташоване за адресою: м. Алушта, вул. Таврічеська, 3, загальної площею 30 кв.м., визнання недійсним рішення конкурсної комісії Алуштинської міської ради від 23.04.07, оформленого протоколом № 1 в частині визнання переможцем конкурсу на право оренди зазначеного нежитлового приміщення комунальної власності ОСОБА_1, а також рішення від 07.06.07, оформленого протоколом № 5.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 13 лютого 2007 року (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 285 ГК України, 764 ЦК України (435-15) та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі яких суд дійшов висновку, що дії Алуштинської міської ради стосовно оголошення та проведення конкурсу на право оренди спірного нежитлового приміщення є неправомірними та спрямовані на порушення прав та інтересів позивача як орендаря вказаного об'єкту.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.08 (колегією суддів у складі: Латиніна О.А. -головуючий, Фенько Т.П., Дугаренко О.В.) рішення Господарського суду АР Крим від 13.02.08 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, КП "Управління міського господарства" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду АР Крим від 13.02.07 і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.08 скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 764, 777 ЦК України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і статей 284, 291 ГК України.

В судовому засіданні Вищого господарського суду України СПД-фізична особа ОСОБА_2 подав відзив до касаційної скарги, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу КП "Управління міського господарства" -без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О., представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16 вересня 2002 року між виконавчим комітетом Алуштинської міської ради -орендодавцем, та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 -орендарем, було укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець на підставі розпорядження виконавчого комітету № 01-3/18р від 24.01.02, надав орендарю у тимчасове користування (в оренду) строком до 24.01.07 земельну ділянку, загальною площею 30,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Алушта, вул. Таврічеська, 3.

01 жовтня 2002 року між Комунальним підприємством "Управління міського господарства" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (орендарем), було укладено договір оперативної оренди нерухомого майна, згідно з пунктами 1.2, 1.3. якого, орендар набув у користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 30,00 кв.м. за адресою: м. Алушта, вул.Таврічеська, 3 (далі -Договір). Відповідно до пункту 4.1, вказаний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31січня 2007 року.

Пунктом 4.3. Договору оренди встановлено, що зміни та доповнення або розірвання даного договору допускається за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, які пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця від дати їх надання на розгляд іншою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України також закріплено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічну норму закріплено часиною 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідачем в силу статей 33, 34 ГПК України не надано судам обох інстанцій належних доказів в підтвердження того, що орендодавець звертався до орендаря з повідомленням про припинення або зміну умов спірного договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. При цьому, лист-повідомлення Алуштинської міської ради від 05.02.07 № 51/02 судом не прийнято як доказ такого повідомлення з огляду на те, що останнє здійснено з порушенням встановленого законом порядку.

Судами встановлено, що листами від 10.03.06 та 05.03.07, СПД-фізична особа ОСОБА_2 звертався до власника майна з пропозицією скористатися своїм переважним правом на продовження строку дії договору оперативної оренди нерухомого майна від 01.10.02. У відповідь на вказане звернення Комунальне підприємство "Управління міського господарства" своїм листом від 01.03.07 повідомило позивача про те, що в силу приписів статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсній основі у зв'язку з чим, СПД-фізичній особі ОСОБА_2 необхідно звернутися з листом про участь у конкурсі оренди спірного нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м.Алушта, вул.Таврічеська, 3.

Отже, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій вказали на обґрунтованість заявленого СПД-фізичною особою ОСОБА_2 позову, враховуючи те, що позивач у встановлений законом строк звернувся до власника майна з пропозицією скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди приміщення на новий термін та довів наміри власника майна передати вказане майно в оренду іншим особам.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оперативної оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2002 року з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано обставини ненаправлення ним, як орендодавцем, заяви орендарю про припинення договору оренди у межах місячного терміну, передбаченого частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, в свою чергу, вказує на наявність достатніх правових підстав для переукладення спірного договору на новий строк.

З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів не знайшли свого підтвердження, інші ж доводи пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції в силу статті - 111-7 ГПК України, у зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтею - 111-5, п. 1 статті - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління міського господарства" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2008 року у справі № 2-8/1154-2007 -без змін.