Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.09.08 №02-12.2/336, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

В судовому засіданні 11.09.08 взяли участь представники:

від позивача: Чавчанідзе М.В. -за дов. від 25.04.07;

від відповідача -1: Кукушкін Ю.Ю. -за дов. від 14.01.08;

від відповідача-2: Кукушкін Ю.Ю. -за дов. від 14.01.08;

від третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги .

В судовому засіданні призначеному на 11.09.08 оголошувалась перерва до 02.10.08.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Івушка" у грудні 2006 року заявлений позов, з урахуванням уточнень від 20.02.07, про стягнення з Алуштинської міської ради 260 000,00 грн збитків. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 19.01.06 між ним та ПП ОСОБА_1. укладено договір -доручення за умовами якого ТОВ "Івушка" зобов'язалось сплатити підприємцю грошові кошти за організацію виступів творчих колективів для участі в концертних шоу програмах на фестивальному пляжно - розважальному комплексі "Робінзон". Проте, через неправомірну відмову Алуштинської міської ради у видачі дозволу на початок роботи фестивального пляжно - розважального комплексу "Робінзон" ТОВ "Івушка" не змогло виконати зобов'язання в межах договору від 19.01.06. Позивач зауважував на тому, що рішенням Третейського суду від 04.09.06 стягнуто з ТОВ "Івушка" на користь третьої особи 250 000,00 грн штрафних санкцій та 10 000,00 грн збитків за договором від 19.01.06. Таким чином, позивач вважав, що збитки понесені ним в межах договору від 19.01.06 завдані з вини Алуштинської міської ради, тому підлягають відшкодуванню останнім. При цьому, позивач посилався на приписи статей 224, 228 Господарського кодексу України, статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.07, ухваленим суддею Проніною О.Л., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України. При цьому суд виходив з відсутності причинного зв'язку між збитками та діями відповідача.

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Плута В.М., Горошко Н.П., Борисової Ю.В., постановою від 24.12.07, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки місцевого суду про невчасне звернення позивача до міськради з вимогою надати дозвіл, оскільки позивач звернувся за дозволом до дати визначеної договором, а саме, 31.05.06, тобто до моменту коли третя особа повинна була отримати відповідні результати за умовами договору від позивача. Крім цього, суд зазначив про помилкове незастосування місцевим судом приписів статті 1191 Цивільного кодексу України, адже, принцип відшкодування збитків в порядку регресу не вимагає наявності безпосередніх відносин між винною особою та потерпілою стороною. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Третейського суду, яким було стягнуто з позивача 260 000, грн є підтвердженням спричинення позивачеві збитків. Постанова обґрунтована приписами статті 56 Конституції України, статей 22, 614, 1000, 1166, 1173, 1191 Цивільного кодексу України, статей 25, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" .

Виконавчий комітет Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на помилкове неприйняття судом апеляційної інстанції до уваги рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.07 у справі №2 -8/3007-2007А та Положення про порядок видачі дозволів на розміщення та експлуатацію об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та послуг на території міста Алушта. Заявник наголошує також на порушенні апеляційним судом приписів частини 3 статті 23 Господарського кодексу України, вимоги Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11.04.06 № 163, статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій". Скаржник зауважує на тому, що розважальний комплекс "Робінзон" функціонував та мав можливість до закінчення строку, визначеного договором від 19.01.06, а саме до 06.10.06, виконати перед третьою особою свої зобов'язання. Окрім цього, заявник вважає, що позивач не мав правових підстав для укладення договору від 19.01.06 без отримання дозволу на початок роботи розважального комплексу. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції невірно застосовані і приписи статей 224, 228 Господарського кодексу України, статті 1191 Цивільного кодексу України. Водночас, скаржник вважає, що позивачем та третьою особою не надано доказів, підтверджуючих спричинення збитків саме в наслідок неправомірних рішень, діяльності чи бездіяльності органів місцевого самоврядування. Скаржник зазначає і про порушення апеляційним судом приписів статей 43, 53, 93, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом позову у даній справі є матеріально -правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" про стягнення з Алуштинської міської ради 260 000,00 грн збитків. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень.

Отже, наведеною нормою запроваджена публічно-правова відповідальність за незаконні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 Цивільного Кодексу України унормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Приписами статті 1191 названого Кодексу вбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, дійшов висновку про підставність вимог позивача. При цьому, відшкодував заподіяні позивачеві збитки в сумі 260 000,00 грн за рахунок місцевого бюджету.

Такий висновок суду колегія суддів визнає передчасним. Відповідно до приписів статті 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень, зокрема, органів місцевого самоврядування. Разом з цим, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно зі статтею 78 Бюджетного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Казначейське обслуговування місцевий бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам. Між тим, суди обох інстанцій розглядаючи спір по суті, наведених приписів закону не врахували та не залучили до участі у справі відповідний орган Державного казначейства.

Пунктом 3 частини 2 статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення норм процесуального права, а саме, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Залишення вказаних питань без з'ясування та належної правової оцінки свідчить про неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші дока зи, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглянуті рішення цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Керуючись статтею - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.07 у справі №2-26/18965-2006 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.07 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим задовольнити частково.