Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2007р. (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено; стягнуто з ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" на користь Дружелюбівського виправного центру №1 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області вартість пшениці в сумі 23851,08грн., державне мито в розмірі 238,51грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2008р. (судді Кагітіна Л.П. –головуючий, Хуторной В.М., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2007р. скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивачі в касаційній скарзі просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, з підстав, викладених в касаційній скарзі.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач-3 спростовує доводи скарги і просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Від відповідача-3 надійшла заява про розгляд справи без участі представника ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів".

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивачів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.07.2002 року між Приватним підприємством "Запоріжсільенергопроект" (покупцем) та Дружелюбівською виправною колонією № 1 (постачальником) був укладений договір поставки №10/07- 1-40, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю пшеницю 6 класу у кількості 741 тон. Місцезнаходження продукції - Відкрите акціонерне товариство "Вільнянський комбінат хлібопродуктів". Оплата продукції здійснюється на підставі договору доручення.

10.07.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (кредитором), Дружелюбівською виправною колонією №1 (боржником) та Приватним підприємством "Запоріжсільенергопроект" (поручителем) укладений договір доручення №41, згідно якого поручитель зобов’язаний солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань по договору користування електричною енергією № 15 від 15.03.1994 р. в частині оплати активної електричної енергії, укладеному між кредитором і боржником. Поручитель зобов’язаний у разі невиконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором погасити заборгованість у сумі 50000грн.

У липні 2002 року Дружелюбівська виправна колонія № 1 здала до ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" на картку Приватного підприємства "Запоріжсільенергопроект" пшеницю 4 класу заліковою вагою 66253 кг, що підтверджується відомостями про рух зерна №16 від 16.07.2002р., № 18 від 18.07.2002р., №20 від 20.07.2002р. та накладними №6, 8, 10, 11 від 16.07.2002р., №13, 15, 16, 17, 18, 19, 20 від 18.07.2002р., №23, 24 від 20.07.2002 р.

Листом № 174 від 22.10.2002р. ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" повідомив Дружелюбівську виправну колонію № 1 про те, що дійсно, у липні місяці 2002р. на картку Приватного підприємства "Запоріжсільенергопроект" Дружелюбівською виправною колонією № 1 було відвантажено зерно у кількості 69782кг (фізична вага), але 29.08.2002р. зерно було визнане безхазяйним, описане та конфісковане представником ВПМ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

При цьому судами встановлено, що 28.08.2002р. оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя складений протокол огляду, згідно якого, на території ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" знаходиться безхазяйне майно у вигляді пшениці різного класу. Зерно надійшло на картку Приватного підприємства "Запоріжсільенергопроект", яке, згідно офіційної відповіді, відмовилося від даного зерна. Відповідною комісією було складено акт опису та оцінки №33.

28.08.2002 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя направила лист до Шевченківської районної адміністрації про визнання майна безхазяйним, у зв’язку з тим, що при проведенні оперативно –розшукових заходів був виявлений факт незаконного зберігання на ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів"158,09 тон пшениці без відповідних документів щодо їх походження.

28.08.2002 року Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради прийнято розпорядження №2000 "Про визнання майна безхазяйним", відповідно до змісту якого "В ході оперативно –пошукових заходів операції "Врожай" відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя було виявлено майно, а саме: 158,09 тон пшениці. Документів і власника даного майна не виявлено. Термін зберігання встановити неможливо, так як сертифікати якості даної пшениці та накладні документи відсутні. На даний момент, пшениця згідно протоколу вилучення товару знаходиться на відповідальному зберіганні у ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів". На основі наведених фактів, керуючись ст.ст. 1, 5 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або використання неякісної та небезпечної продукції", майно - пшеницю 158,09 тон вважати безхазяйним".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2002р. у справі №6/3/140, яке вступило в законну силу, розпорядження Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради №2000 від 28.08.2002р. "Про визнання майна безхазяйним" визнано недійсним.

При вирішенні справи №6/3/140 судом було встановлено, що листами від 29.08.2002р. № 29/08-1 та № 167 від 10.10.2002 р. Вільянянський комбінат хлібопродуктів проінформував відділ податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя про те, що на комбінаті продукції ПП "Запоріжсільенергопроект" не зберігається і що у період з липня по вересень 2002 р. відкриття картки Ф-13 на ім’я Вільнянський РЕМ не здійснювалось. Листи Вільнянського комбінату хлібопродуктів від 29.08.2002 р. № 29/08-1 та № 167 від 10.10.2002 р. стали підставою для складання відділом податкової міліції протоколу огляду, в якому зазначалось, що на території Вільнянського комбінату хлібопродуктів встановлено безхазяйне майно у вигляді пшениці загальною кількістю 166 тон. Відповідно до ст. 137 Цивільного -кодексу України безхазяйним майном вважається майно, яке не має власника або власник якого не відомий. Заява про визнання майна безхазяйним може пред’являтися не раніше ніж через рік після прийняття майна на облік відповідними фінансовими органами. Не дотримана процедура складання акту опису майна, передбачена п. 8 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна. Майно виявлено на території Вільнянського району Запорізької області, а розпорядження прийнято Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради, з перевищенням територіальної юрисдикції.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову до ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" і, застосувавши приписи ст. 419 Цивільного кодексу України (в редакції 1963), задовольнив позовні вимоги. При цьому суд виходив з того, що надавши робітникам податкової міліції недостовірну інформацію щодо відсутності власника на відвантажене зерно у кількості 69782кг ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів" порушило свої зобов’язання щодо зберігання цього майна, оскільки володіло точною інформацією, що зерно пшениці належить саме Дружелюбівській виправній колонії №1, яка поставила продукцію на картку ПП "Запоріжсільенергопроект".

Скасовуючи зазначене судове рішення, апеляційний господарський суд послався на те, що позивачами не надано договору, укладеного між ними та відповідачем-3 щодо зберігання спірної пшениці, а також не доведено і підстав виникнення у відповідача-3 певних зобов’язань перед позивачами; неправомірність дій відповідача-3, його вина та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача-3 та виникненням шкоди не доведена позивачами та не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що предметом доказування у справі є встановлення обставин вчинення відповідачами правопорушення і застосування до них його наслідків з метою захисту прав позивача, отже, передусім, судам слід встановити наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) відповідачів сукупності загальних умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача, та вини, а також визначити обсяг прав або охоронюваних законом інтересів, порушення яких спричинили такі дії (бездіяльність).

Пунктом 4 статті 48 Закону України "Про власність" встановлено, що у разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про власність" державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 вищевказаного Закону.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (1340-98-п) у разі відміни рішення про признання майна безхазяйним та передачі його у власність держави, орган, у розпорядження котрого воно перейшло повертає майно або його вартість у порядку, встановленому законодавством, у тому числі органами Державного казначейства.

Однак, вищевикладене залишилося поза правовою увагою судів попередніх інстанцій і судом не встановлювались обставини наявності підстав і дотримання порядку повернення майна, враховуючи встановлення судами визнання недійсним розпорядження Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради №2000 від 28.08.2002р. "Про визнання майна безхазяйним".

Відмовляючи в задоволенні позову з огляду на безпідставність позовних вимог, апеляційний господарський суд не спростував встановлений судом першої інстанції той факт, що позивач є власником спірного майна.

При цьому суд апеляційної інстанції, встановив, що спірне майно реалізовано, а кошти, вилучені за реалізацію пшениці, були перераховані до державного бюджету.

Разом з тим суд не встановив, коли і по якій ціні було реалізовано пшеницю, яка сума від реалізації цього майна надійшла до державного бюджету, хто і на підставі чого проводив оцінку безхазяйного майна, чи є вона об'єктивною.

Місцевий господарський суд на вищевикладене також не звернув увагу.

Крім того, суди не врахували, що у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів, казначейство виступає відповідачем як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12- Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2008р. та рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2007р. у справі №24/433 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.