9/1025/07 Про зобов'язання укласти договір на постачання питної води та приймання стічних вод - 01.10.2008 Прийняття

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) про зобов'язання укласти договір на постачання питної води та приймання стічних вод та стягнення 4 022,26 грн. грошових коштів за самовільне водокористування; 187,00 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги; просив лише стягнути з відповідача 4 022,26 грн., а також 102,00 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду першої інстанції від 13.03.2008 у справі №9/1025/07 позов задоволено, стягнуто з відповідача 4 022,26 грн. заборгованості; 102,00 грн. держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 рішення господарського суду першої інстанції у даній справі змінено, позов задоволено частково; стягнуто 3 831,32 грн. плати за витрати води; 102,00 грн. витрат по сплаті держмита; 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині вимоги позивача про зобов'язання укласти договір на постачання питної води та приймання стічних вод припинено.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що: 25.04.2007 позивачем, який надає послуги з централізованого водопостачання на території м. Миколаєва, виявлено в пункті доочистки і продажу води, який належить відповідачу водозабір води з труби діаметром 15 мм.; на вводі труби встановлений водолічильник, який на абонентський облік позивача не поставлений, про що працівниками позивача складено відповідний акт від 25.04.2007; позивачем було опломбовано самовільно встановлений ввід, але при наступній перевірці, яка відбувалась 04.05.2007 виявлено, що пломби з водолічильника знято і самовільне водоспоживання продовжує здійснюватись; позивачем було здійснено розрахунок спожитої відповідачем води за період з 25.03.2007 по 25.04.2007 в порядку п.п. 9.6, 9.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та виставлено рахунок №6/497 на суму 4 022,26 грн., який відповідачем оплачений не був.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення господарського суду першої інстанції, в цілому погодився із висновками останнього, однак додатково встановив та виходив із того, що: у період з 25.03.2007 по 25.04.2007 відповідач перерахував ОСББ "Наш дом", яке є балансоутримувачем багатоквартирного будинку №3 по вул. Чигрина та абонентом позивача і у якого відповідач орендує приміщення, грошові кошти у розмірі 5,94 грн., що підтверджується копією квитанції №14 від 11.05.2007; крім того, 14.02.2008 відповідач сплатив ОСББ "Наш дом" ще 185,00 грн. згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №1163, а ОСББ "Наш дом" перерахувало ці кошти позивачу відповідно до платіжного доручення №509 від 14.02.2008, де в призначенні платежу зазначено, що це доплата за воду за 2007 рік, а оскільки неможливо встановити, за який саме місяць була сплачена відповідачем сума 185,00 грн., суд прийшов до висновку про її зарахування як плату за спірний місяць, виходячи із чого з відповідача підлягає стягненню не 4 022,26 грн., а 3 831,22 грн.; доповнюючи резолютивну частину рішення господарського суду першої інстанції пунктом щодо припинення провадження у справі в частині вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти договір, апеляційний суд виходив із того, що позивач відмовився від вказаної вимоги під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідач, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування підстав касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 20, ч. 7 ст. 128, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 2 ст. 224 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65 (z0165-94) , згідно з п.п. 1.1., 1.2. яких вони (Правила) запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства та дотримання яких є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності водоканалу, водоканал має право дозволити приєднання водопровідного вводу об'єкта (субабонента) до водопровідної лінії основного абонента при узгодженні з абонентом умов приєднання.

Пунктом 3.2. Правил передбачено, що абонент не має права без письмового дозволу водоканалу припиняти відпущення води субабоненту або давати дозвіл на його приєднання до водопровідної мережі.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій в пункті доочистки води, який належить відповідачу, позивачем виявлено водозабір з труби діаметром 15 мм., на вводі якої установлений водолічильник, незареєстрований (не поставлений на абонентський облік) у позивача.

З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено, що відповідач, чи ОСББ "Наш дом", яке є абонентом водоканалу на підставі договору №А/1989 від 01.01.2006 на постачання питної води та приймання стічних вод і у якого відповідач орендує приміщення, в якому позивачем і виявлено водозабір з труби та незареєстрований водолічильник, зверталися до позивача з відповідною пропозицією дозволити приєднати водопровідний ввід відповідача до водопровідної лінії основного абонента позивача, яким є ОСББ "Наш дом" або ж надавали позивачу на погодження проект приєднання відповідача до водопровідної мережі.

Частина 2 п. 12.2.Правил передбачає, що без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним; водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1. Правил встановлено, що кількість води, використаної абонентом, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані.

Згідно з частиною 2 п. 4.23. Правил водоканал має право враховувати при розрахунках за воду показники тільки тих водолічильників субабонента, які зареєстровані у водоканалі і робота яких ним контролюється.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що приєднання відповідача до водопровідної лінії абонента -ОСББ "Наш дом" є самовільним, дозволу на встановлення водолічильника у пункті доочистки і продажу води, який належить відповідачу позивач не надавав, а тому, при розрахунках за воду не можуть враховуватися показники самовільно встановленого водолічильника.

Відповідно до п. 9.8. Правил у разі самовільного приєднання до комунального водопроводу та вводів абонентів або за безоблікове водокористування, коли водокористувач не оформлений як абонент чи не одержав дозволу водоканалу, витрата води визначається згідно з п. 9.6. цих Правил за весь період користування водопроводом; якщо дату початку самовільного приєднання до водопроводу або безобліокового користування визначити неможливо, то вважається, що період самовільного користування водою складає один місяць.

При виявленні представником водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює за вини абонента, водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу; розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по день її ліквідації; якщо час, протягом якого відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць (п. 9.6. Правил).

Як встановлено судами, позивачем здійснено розрахунок витрат відповідачем води за період з 25.03.2007 по 25.04.2007 в об'ємі 778 м-3 на суму 4022,26 грн., із яких 2 419,58 грн. за спожиту воду при тарифі 3,11 грн. за 1 м-3 для підприємств та 1 602,68 грн. -вартість стоків при тарифі 2,06 грн., та виставлено відповідачу рахунок № 6/497 на суму 4022,26 грн., який останній так і не оплатив.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з нього 4 022,26 грн., не врахував наявних в матеріалах справи, належним чином досліджених судом апеляційної інстанції копії квитанції №14 від 11.05.2007, із якої вбачається, що відповідач сплатив ОСББ "Наш дом" за період березень-квітень 2007 грошові кошти за водопостачання у сумі 5,94 грн., які були перераховані останнім позивачу, а також копії квитанції до прибуткового ордеру №1163 на суму 185,00 грн., сплачених відповідачем ОСББ "Наш дом" і перерахованих останнім згідно з платіжним дорученням №509 від 14.02.2008 позивачу, де призначенням платежу є доплата за воду за 2007 рік.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, про зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 185,00 грн. згідно з прибутковим ордером №1163 за той місяць (період з 25.03.2007 по 25.04.2007), за який позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, оскільки неможливо достовірно встановити, за який саме місяць 2007 року відповідач робив доплату у сумі 185,00 грн., а відтак, з відповідача підлягає стягненню не 4 022,26 грн., а 3 831,32 грн. (4 022,26 грн. -5,94 грн. -185,00 грн.).

Вищий господарський суд України погоджується із апеляційним господарським судом щодо припинення провадження у справі в частині вимоги позивача, від якої він відмовився згідно з уточненнями позовних вимог від 14.02.2008 №192/36, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарським судом апеляційної інстанції винесено постанову, якою змінено рішення господарського суду першої інстанції від 13.03.2008 у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з повним та всебічним дослідженням матеріалів справи, яким надана належна оцінка.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, які досліджувалися судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених господарським судом апеляційної інстанцій висновків.