Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

За клопотанням позивача Сарненської дослідної станції розгляд справи судом касаційної інстанції відкладався з 24.09.2008 року на 01.10.2008 року.

Сарненська дослідна станція Інституту гідротехніки і меліорації УААН (надалі Сарненська дослідна станція) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (надалі СПД) ОСОБА_1 про примусове виселення та стягнення 1 500 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди, на підставі якого відповідач займає приміщення по вул. Дослідна станція, 31 в м. Сарни, закінчився, однак підприємець відмовляється звільнити це приміщення; за час користування приміщенням після закінчення договору оренди відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

СПД ОСОБА_1. подав зустрічний позов до Сарненської дослідної станції про стягнення 19 870,95 грн. в якості компенсації збільшення ним вартості орендованого майна.

Зустрічний позов мотивований тим, що підприємцем - Орендарем за згодою Орендодавця - Сарненської дослідної станції проведені ремонтні роботи, що є невідокремлюваним поліпшенням орендованого майна, і як передбачено договором оренди, орендар має право на компенсацію цих поліпшень.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.2007 року (суддя Марач В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року, первісний позов задоволений, СПД ОСОБА_1. виселено з приміщення поАДРЕСА_1та стягнуто з підприємця на користь Сарненської дослідної станції 1 500 грн. неустойки; зустрічний позов задоволений частково, з Сарненської дослідної станції на користь СПД ОСОБА_1. стягнуто 18 161,48 грн., в решті зустрічного позову відмовлено; відповідно розподілені судові витрати.

Судові рішення мотивовані посиланням на ст. 778, 785 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та тим, що в зв'язку з закінченням укладеного між сторонами договору оренди названого приміщення, позивач за первісним позовом запропонував відповідачеві звільнити займане приміщення, однак, останній відмовився звільнити приміщення, пославшись на те, що ним понесені витрати на його ремонт і лише після відшкодування цих витрат він звільнить приміщення. Тобто відповідач не виконав передбаченого законом обов'язку про повернення орендованого майна Орендодавцю після закінчення договору оренди. Право орендаря на отримання компенсації вартості виконаних за згодою Орендодавця невідокремлюваних поліпшень орендованого майна передбачене договором і законом. Матеріалами справи підтверджується вартість поліпшень в сумі 18 161,48 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині задоволення зустрічного позову, Сарненська дослідна станція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в оскарженій частині, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що Сарненська дослідна станція як Орендодавець не надавала згоду Орендарю - підприємцю на виконання ремонтних робіт, а лише не заперечувала проти їх проведення, при цьому вимагала надати проектну документацію на виконання названих робіт.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.01.2005 року між Сарненською дослідною станцією (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1. (Орендар) укладений договір оренди №1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування … частину приміщень побуткомбінату площею 150 кв. м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1. Майно передається в оренду з метою обладнання та роботи продовольчого магазину. Орендна плата становить 450 грн. за перший місяць з урахуванням індексу інфляції за кожний наступний місяць.

Додатковою угодою №5 від 01.01.2007 року розмір орендної плати встановлений 750 грн. на місяць.

Майно передається в оренду та повертається Орендодавцеві за актом приймання-передачі (п.7 договору).

Строк дії договору встановлений до 26.01.2006 року і в подальшому додатковими угодами продовжений до 31.04.2007 року.

У зв'язку з закінченням договору оренди Сарненська дослідна станція листами від 07.05.07 р. та від 11.05.07 р. запропонувала СПД ОСОБА_1. звільнити займане приміщення та передати його Орендодавцеві за актом приймання-передачі, однак підприємець відмовився звільнити приміщення, пославшись на те, що ним понесені витрати на його ремонт і лише після відшкодування цих витрат він звільнить приміщення.

СПД ОСОБА_1. 07.05.07 р. звертався до Сарненської дослідної станції з претензією про відшкодування понесених ним витрат у сумі 12 222,95 грн. на поліпшення названого приміщення, проте, станція у відповіді від 22.05.07 р. відмовилась відшкодовувати ці витрати.

При цьому наявність згоди Орендодавця на проведення поліпшення орендованого майна -а саме: проведення газифікації, ремонт -заміну вікон, дверей, та підлоги, підтверджується листом №300 від 17.05.2004 р. та листом №166 від 08.04.2005 р.

Для визначення наявності, вартості та можливості відокремлення проведених підприємцем поліпшень орендованого майна судом першої інстанції була призначена судова експертиза. За висновком №0346 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, поліпшення проведені Орендарем Ткаченком, в орендованих ним приміщеннях є невід'ємними ї їх вартість становить 18 161,48 грн.

Правилами частин 1, 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. … Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Обов'язок наймача повернути наймодавцеві повернути майно у разі припинення договору найму встановлений і у ст. 785 Цивільного кодексу України. Разом з тим, відповідно до п.2 ст. цієї статті Кодексу якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі (майна), наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Згідно зі ст. 778 Цивільного кодексу України Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин справи, у тому числі і щодо наявності, вартості та неможливості відокремлення проведених Орендарем за згодою Орендодавця поліпшень орендованого майна, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили первісний позов та зустрічний позов в оскаржуваній частині.

З огляду на викладене та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Сарненської дослідної станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року у справі №14/232 залишити без змін.