Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2008 р. у справі № 14/257-07 (суддя: Залімський І.Г.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. (судді: Гулова А.Г., Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено: розірвано договір купівлі-продажу №1 від 05.01.2000 р., укладений спільним підприємством "Барська торгова база" та підприємцем ОСОБА_1.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 05.01.2000 р. СПД ОСОБА_1. та СП "Барська торгова база" уклали договір №1 (надалі - Договір), згідно якого СП "Барська торгова база" (продавець) продає СПД ОСОБА_1. (покупець) будівлю "Універмагу", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 2147,1 м-2.

Пунктом 1.2 сторони визначили, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі будівлі, при оплаті його вартості по даному договору у повній сумі.

Згідно п. 1.3 договору Універмаг продано по оціночній вартості за 235426 грн. і податку на додану вартість 47085 грн. Разом вартість проданого об'єкту складає 282511 грн.

Покупець зобов'язаний протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору провести розрахунки у повній сумі вартості магазину "Універмаг" у сумі 235426 грн. Розрахунки покупця та продавця за даний об'єкт здійснюються готівкою чи безготівковою формою, але не менше 50% його вартості без урахування ПДВ. Залишок суми вартості будівлі буде оплачено покупцем товарами народного споживання, з погодженого сторонами асортименту та по ціні не вище цін виробника, а також погашення бюджетної та позабюджетної заборгованості продавця шляхом заліків та інших форм розрахунків, що не суперечить законодавству (п. 2.1 Договору).

У відповідності до п. 2.2 Договору покупець зобов'язується в термін до 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання об'єкту розрахуватись з продавцем на суму ПДВ 47085,25 грн.

Договір укладено безстроково, оскільки інше договором не передбачено.

Згідно актів звірки розрахунків від 01.03.2006 р. та від 01.04.2006 р., підписаними сторонами та завіреними їх печатками, станом на 01.03.2006 р. та відповідно на 01.04.2006 р. сума перерахованих позивачем коштів за будівлю універмагу згідно договору купівлі-продажу від 05.01.2000 р. №1 складала 65420,65 грн.

Як наголошує відповідач на вимогу СП "Барська торгова база" виконати умови договору та сплатити повну суму вартості об'єкту, позивач листом від 28.02.2000 р. № 6 звернувся до СП "Барська торгова база" з проханням продовжити термін дії договору, посилаючись на фінансові труднощі.

У зв'язку з цим, 05.04.2000 р. позивач та СП "Барська торгова база" уклали додаткову угоду до договору №1 від 05.01.2000 р., згідно умов якої позивач зобов'язався протягом 184 календарних днів з моменту підписання угоди сплатити залишок суми боргу за Договором в розмірі 182411,31 грн. щомісячно. Щомісячна плата становить 30401,89 грн. (а.с. 2 т. 2).

Сторони обумовили строк дії договору з 05.04.2000 р. по 05.10.2000 р.

У зв'язку з невиконанням позивачем умов договору і додаткової угоди у частині розрахунків, відповідач надіслав позивачу повідомлення №124 від 01.10.2002р. про розірвання договору купівлі-продажу від 05.01.2000р.

Незважаючи на повідомлення № 124 від 01.10.2002 р. про розірвання договору купівлі-продажу від 05.01.2000 р., позивач надіслав Барській районній спілці споживчих товариств (правонаступник Барської райспоживспілки у відповідності до конференції споживчої кооперації Барського району від 28.12..2002 року) лист від 30.01.2006 р. про внесення змін до п. 2.1 договору в частині строку оплати, встановивши строк розрахунку до 31.12.2006 року.

У відповідь на дане звернення Барська районна спілка споживчих товариств повторно повідомила позивачу, що договір розірвано у зв'язку з не проведенням оплати (а.с. 16 т. 2).

В подальшому, платіжним дорученням №1 від 14.09.2006 р. позивач перерахував на рахунок Барського районного споживчого товариства 170005,35 грн. із призначення платежу - оплата за приміщення універмагу в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 05.01.2000р. (а.с. 47, т.1).

Однак, Барське районне споживче товариство 15.09.2006 р. повернуло кошти в сумі 170005,35грн. СПД ОСОБА_1. як помилково перераховані, що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком. Платіжним дорученням №2 від 18.09.2006 р. позивач повторно перерахував на рахунок відповідача 170005,35 грн. як оплату за приміщення універмагу, які знову 19.09.2006 р. повернуті отримувачем платнику, як безпідставно перераховані кошти за універмаг.

Протягом серпня-вересня 2007 р. Барське районне споживче товариство неодноразово, повертало на рахунок позивача кошти в сумі 65420,65грн., що були перераховані останнім відповідачу як плата за універмаг ще у 2000 р., однак СПД ОСОБА_1. знову повертав ці кошти того ж призначення на рахунок Барського районного споживчого товариства, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Керуючись п.3.1 Договору та вважаючи, що оплата за договором проведена у повному обсязі, тобто в сумі 235426 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.09.2007р. за №29 передати будівлю універмагу в строк до 26.09.2007р., згідно акту приймання-передачі, однак відповіді не отримав.

За таких обставин, СПД ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом №33 від 26.11.2007 р. про зобов'язання відповідача прийняти кошти в сумі 235426 грн. в рахунок оплати повної вартості купленої будівлі універмагу та передати позивачу згідно акту прийому-передачі, на виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000р., будівлю універмагу площею 2147,1 м-2, розташовану у АДРЕСА_1

Барське районне споживче товариство у відзиві №427 від 18.12.2007р. на позов зазначає, що позивач тільки 30.01.2006р. звернувся до товариства з проханням про внесення змін до п.2.1 договору і встановлення кінцевого строку розрахунків до 31.12.2006р., але згода надана не була, а тому відсутні підстави для прийняття коштів від позивача та передачі йому по акту приймання-передачі будівлі універмагу.

Барське районне споживче товариство звернулося до господарського суду із зустрічним позовом від 24.12.2007р. №429 про розірвання договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000р., мотивуючи її тим, що СПД ОСОБА_1. порушив істотні умови договору щодо оплати за приміщення універмагу, а тому рекомендованим листом №124 від 01.10.2002р. останнього повідомлено про розірвання договору, на що відповіді не отримано, а тому позивач за зустрічним позовом, що СПД ОСОБА_1. погодився з пропозицією щодо розірвання договору.

28.01.2008р. позивач за зустрічним позовом подав заяву за №020 про зміну позовних вимог. Однак, позовні вимоги фактично залишились тими ж, а вказаною заявою лише доповнено підстави розірвання договору купівлі-продажу від 05.01.2000р.

30.01.2006р., вказує позивач за зустрічним позовом, СПД ОСОБА_1. звернувся до Барського РСТ з пропозицією про внесення змін до п.2.1 договору в частині кінцевого строку оплати за проданий об'єкт, встановивши строк оплати 31.12.2006р., на яку (пропозицію) у відповідності до п. 3 ст. 188 ГПК України Барське РСТ надіслало підприємцю ОСОБА_1. лист від 10.02.2006р. №055, в якому повідомляло, що дія п.2.1 договору купівлі-продажу від 05.01.2000р. не може бути продовжена, оскільки договір купівлі-продажу є розірваним.

СПД ОСОБА_1. у відзиві від 21.01.2008р. за вих.№3 проти зустрічного позову заперечив, зазначивши про безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову щодо розірвання договору та виконання зі свого боку умов договору і незаконність дій позивача за зустрічним позовом щодо повернення відповідачу за зустрічним позовом сплачених за будівлю універмагу коштів.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом щодо розірвання договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000 р. є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню, а в задоволенні первісного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно ст. 162 ЦК УРСР одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності ж до ч.2 ст. 213 ЦК УРСР якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

На момент звернення Барського РССТ із зустрічним позовом, надіслання відповідачу за зустрічним позовом листа №055 від 10.02.2006р. з повторним повідомленням про розірвання договору уже діяли норми ЦК України (435-15) від 16.01.2003р.

Згідно ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано відповідно до правил, встановлених ст.188 цього Кодексу,

У відповідності з приписами ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України серед правових наслідків порушення зобов'язання передбачено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 ЦК України).

У даному випадку відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язання по оплаті в установлений строк придбаної за договором купівлі-продажу від 05.01.2000 р. № 1 будівлі універмагу, а позивач за зустрічним позовом скористався наданим ч. 3 ст. 612 ЦК України правом на відмову від прийняття виконання, оскільки внаслідок прострочення виконання зобов'язання втратив інтерес до нього.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору щодо здійснення оплати за придбане майно (приміщення універмагу), позивач за зустрічним позовом відповідно до норм чинного законодавства та п. 10.3 договору, скористався своїм правом щодо розірвання договору та надіслав відповідачу за зустрічним позовом повідомлення від 01.10.2002 р. № 124 про розірвання договору та повторне повідомлення від 10.02.2006 р. № 055 такого ж змісту (а.с. 3, 16 т. 2), однак, відповіді на зазначені повідомлення отримано не було.

Однак, з такими висновками господарських судів неможливо погодитись, з огляду на наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення у даній справі зазначеним вимогам не відповідають.

Господарські суди прийшли до передчасного висновку про задоволення зустрічного позову. Зокрема, господарські суди не перевірили обставини щодо припинення дії договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що одним з видів розірвання договору є відмова від договору. Відмова від договору можлива в разі якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. При відмові від договору однієї сторони не потрібна згода на це іншої сторони.

Суди попередньої інстанції не з'ясували чи мав відповідач право односторонньої відмови від договору. Зокрема, суди не перевірили можливість застосування до спірних відносин ч. 4 ст. 692 ЦК України згідно якої, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитись від договору купівлі-продажу. Господарські суди не врахували вищенаведених положень законодавства.

Водночас, суди не надали належної правової оцінки листам відповідача, якими останній повідомляв позивача про відмову від договору купівлі-продажу та правові наслідки вчиненої відмови.

Господарські суди не звернули увагу на те, що правовим наслідком односторонньої відмови від договору є припинення відповідного зобов'язання. У разі якщо зобов'язання сторін припинено внаслідок односторонньої відмови, то відсутні правові підстави для його розірвання.

Крім того, при задоволенні зустрічного позову щодо розірвання договору господарські суди не застосували норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили ту сукупність вимог за наявності яких договір розривається судом на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, відповідно до ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2008 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 14/257-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.