Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У січні 2008р. Алупкінська міська рада (далі –Рада) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просила зобов'язати Дитячий спеціалізований санаторій ім.Боброва Міністерства охорони здоров'я України (далі – Санаторій) провести коректування меж земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею серії КМ №0000030 від 07.04.1995р., залишивши у користуванні 4,800га (позовні вимоги наведені з урахуванням уточненої позовної заяви Ради ).

Позовні вимоги Рада обґрунтовувала тим, що нею було прийнято рішення №1 від 27.11.2007р. "Про прийняття відомчого житлового фонду дитячого протитуберкульозного санаторія імені Боброва Міністерства охорони здоров'я України до комунальної власності Алупкінської міської ради" (далі –рішення №1 від 27.11.2007р.), на підставі якого житлові будинки, розташовані за адресою: м.Алупка, вул.Леніна, 35, літер 1, 2, 3, 4, 24, 25, А, В було прийнято до комунальної власності з постановкою на баланс Алупкінського управління міського господарства, у зв'язку з чим виникла необхідність у коректуванні меж земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Санаторія, з метою виділення земельної ділянки, на якій розташовані відповідні будинки та земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування, проте Санаторій відмовився здійснити таке коректування, що суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) .

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. (суддя ЛуцякМ.І.) позовні вимоги Ради задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2008р. (колегія суддів: ЛатинінО.А., ВолковК.В., ТкаченкоМ.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Радою у позовній заяві, з зазначенням про те, що коректування меж земельної ділянки, переданої у постійне користування Санаторію, відноситься до компетенції головного лікаря Санаторію.

Санаторій та перший заступник Прокурора Автономної Республіки Крим звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та касаційним поданням, у яких просять постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2008р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Ради. Викладені у касаційній скарзі та касаційному поданні вимоги Санаторій та перший заступник Прокурора Автономної Республіки Крим обґрунтовують тим, що господарські суди попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів дійшли до неправильного висновку про компетенцію головного лікаря Санаторію щодо корегування меж земельної ділянки, переданої санаторію у постійне користування, неправильно визначили розмір земельної ділянки, яка має залишитись у користуванні Санаторію, не застосували ст. 141 Земельного кодексу України, порушили ст. 14 Цивільного кодексу України.

Рада скористалось правом, наданим ст. 111-2- Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Санаторію, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2008р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Рада обґрунтовує тим, що доводи Санаторію, які містяться у касаційній скарзі, є безпідставними, а судові акти, що оскаржуються, прийняті у відповідності до вимог законодавства України.

Алупкінське управління міського господарства не скористалось правом, наданим ст. 111-2- Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Касаційна скарга Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим були передані на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі ГрейцК.В. –головуючого, суддів БакуліноїС.В. та ГлосО.І.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.04.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі ГрейцК.В. –головуючого, суддів БакуліноїС.В. та КоробенкоГ.П.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі ГрейцК.В. –головуючого, суддів БакуліноїС.В. та ГлосО.І.

Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.07.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі БожокВ.С. –головуючого, суддів КостенкоТ.Ф. та КоробенкоГ.П.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 06.08.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі КравчукаГ.А. –головуючого, суддів МачульськогоГ.М. та ШаргалаВ.І.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.08.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі КравчукаГ.А. –головуючого, суддів МачульськогоГ.М. та КривдиД.С.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. касаційну скаргу Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим було передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі КравчукаГ.А. –головуючого, суддів МачульськогоГ.М. та КоробенкоГ.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Санаторію та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–Санаторій передав, а Рада рішенням №1 від 27.11.2007р. прийняла до комунальної власності відомчі житлові будинки, розташовані за адресою: м.Алупка, вул.Леніна, 35, літер 1, 2, 3, 4, 24, 25, А, В;

–фактичні передача та прийом житлових будинків, розташовані за адресою: м.Алупка, вул.Леніна, 35, літер 1, 2, 3, 4, 24, 25, А, В відбулись 28.11.2007р.

Згідно з частиною другою ст. 377 Цивільного кодексу України та частиною другою ст. 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що до Ради як до набувача житлових будинків, розташованих за адресою: м.Алупка, вул.Леніна, 35, літер 1, 2, 3, 4, 24, 25, А, В, перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, а також право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування вказаних будинків.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги Ради, місцевий та апеляційний господарські суди правильно виходили з вимог ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, але не до кінця врахували положення вказаних норм законодавства України, у зв'язку з чим, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не встановили загального розміру земельної ділянки, яка має бути передана у користування Раді як до набувача житлових будинків, розташованих за адресою: м.Алупка, вул.Леніна, 35, літер 1, 2, 3, 4, 24, 25, А, В, що складається з розміру земельної ділянки, на якій розміщені вказані будинки, а також з розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування цих будинків, але при цьому безпідставно встановили розмір земельної ділянки, яка має залишитись у постійному користуванні Санаторію після передачі відповідних будинків у комунальну власність.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Ради, не з'ясували, чи відповідає позовна вимога Ради про проведення коректування меж земельної ділянки Санаторію способам захисту права (у даному випадку –права користування земельною ділянкою), передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України або іншими законами України, у зв'язку з чим передчасно прийшли до висновку про необхідність задовольнити відповідну позовну вимогу.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 111-10- Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7- Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2008р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11- Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва Міністерства охорони здоров'я України та касаційне подання першого заступника Прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2008р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008р. у справі № 2-20/997-2008 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.