810/1394/16 Про скасування наказу про проведення фактичної перевірки платника податків за місцем провадження його господарської діяльності - 04.10.2022 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 (суддя - Радевич В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безимення Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №810/1394/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (далі - ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 28.03.2016 № 315 "Про проведення фактичної перевірки".

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками повторного перегляду, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та обґрунтованим, оскільки контролюючим органом було дотримано положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 28.03.2016 Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ №315 про проведення фактичної перевірки ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ", відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу, на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з 29.03.2016 буде проводитись фактична перевірка позивача тривалістю 10 діб, за місцем фактичного провадження діяльності його господарської одиниці - автозаправного комплексу (магазин та АЗС), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Серьогіна, 4б, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016.

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 28.03.2016 №495, від 28.03.2016 №500, від 28.03.2016 №501 та від 28.03.2016 №502, посадовими особами відповідача 29.03.2016 здійснено виїзд за адресою об`єкта перевірки, проте уповноважена особа (директор) автозаправного комплексу ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ" ознайомившись з наказом відмовила посадовим особам відповідача у допуску до проведення перевірки. Факт відмови зафіксовано контролюючим органом в акті від 29.03.2016 (зареєстрований в органі доходів і зборів 30.03.2016 за № 55/16-31-39436796)

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Судами встановлено, що фактична перевірка ТОВ Податкового кодексу України (2755-17) була призначена наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки", на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направляючи її на новий розгляд, Верховний суд звернув увагу, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Поряд з цим Верховний Суд зазначив, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.

Також, як було визначено Верховним Судом у постанові від 22.05.2018 у даній справі, інші питання, окрім тих, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів під час проведення відповідної перевірки не досліджуються (не перевіряються).

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у контролюючого органу відсутні повноваження призначати фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та поряд з цим зазначати іншу мету контролю, а саме - дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.