ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     17 липня 2007 р.
     № 21/329-06
 
     Вищий   господарський   суд   України   у   складі   колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,  суддів  Васищака  I.М.,  Палій
В.М.,  за  участю  представника  позивача  О.  Гладія  (дов.   від
23.04.07) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України  С.
Громадського,  розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні
касаційне подання заступника прокурора  Дніпропетровської  області
на рішення господарського суду Дніпропетровської  області  від  20
грудня 2006 року у справі №  21/329-06  за  позовом  товариства  з
обмеженою відповідальністю "Торговий  дім  "Нікопольський  трубний
завод" до державного підприємства  "Нікопольський  трубний  завод"
про стягнення суми боргу,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     У жовтні 2006 року товариство  з  обмеженою  відповідальністю
"Нікопольський трубний завод" звернулось  до  господарського  суду
Дніпропетровської області з  позовом  до  державного  підприємства
"Нікопольський трубний завод" про стягнення суми боргу - 9 901 444
грн.  71  грн.  з  урахуванням  неустойки  та  річних  з   підстав
невиконання умов договорів № 714/42 від 24 листопада 2005 року,  №
251105 від 25 листопада 2005 року, № 770 від 6 березня 2006 року.
 
     В процесі розгляду справи позивач уточнив  позовні  вимоги  і
просив суд стягнути 9 991 834 грн. 62 коп.
 
     Відповідач  позов  не  визнав,  стверджуючи  про   припинення
зобов'язань між сторонами  зарахуванням  і  неналежним  виконанням
відповідачем зобов'язань за договором № 770  від  6  березня  2006
року.
 
     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20
грудня 2006 року (суддя I. Алмазова)  позов  задоволено  частково:
стягнуто 7 527 757 грн. 03 коп. основного боргу; 440 017  грн.  71
коп. пені; 1 881 939 грн. 26 коп. штрафу;  77  764  грн.  45  коп.
річних; в решті позову відмовлено.
 
     Заступник прокурора Дніпропетровської області просить рішення
в даній справі  скасувати  з  підстав  неправильного  застосування
господарським  судом  статті  43   Господарського   процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та передати справу на новий розгляд.
 
     Товариство  з  обмеженою   відповідальністю   "Торговий   дім
"Нікопольський трубний  завод"  проти  доводів  касаційної  скарги
заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
 
     Державне  підприємство  "Нікопольський  трубний   завод"   не
використало наданого законом права на участь свого представника  у
судовому засіданні.
 
     Колегія  суддів  вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
     Господарськими судами встановлено, що 24 листопада 2005  року
товариство   з   обмеженою    відповідальністю    "Торговий    дім
"Нікопольський   трубний   завод"   та    державне    підприємство
"Нікопольський трубний завод"  уклали  договір  купівлі-продажу  №
714/42,  на  умовах  якого  позивач  поставив  відповідачу  трубну
металопродукцію на загальну суму 4 831 984 грн. 05  коп.,  за  яку
відповідач розрахувався частково і його борг дорівнює  2  768  613
грн. 67 коп.
 
     Також  25  листопада  2005  року   сторони   уклали   договір
купівлі-продажу №251105, відповідно до умов якого позивач поставив
відповідачеві продукцію виробничо-технічного призначення  на  суму
906 292 грн. 12 коп.,  за  яку  відповідач  у  повному  обсязі  не
розрахувався і його борг дорівнює 709 143 грн. 36 коп.
 
     Крім  того,  6  березня  2006  року  сторони  уклали  договір
купівлі-продажу №770, на виконання  умов  якого  позивач  поставив
відповідачеві генератор па ру, вартість якого - 4 050 000  грн.  -
відповідач не сплатив.
 
     З   огляду   на   заперечення   товариством    з    обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Нікопольський трубний завод" факту
кредиторської заборгованості та не подання державним підприємством
"Нікопольський  трубний  завод"  належних  доказів  про  наявність
дебіторської заборгованості, на  підставі  яких  грунтуються  його
доводи про зарахування зустрічних однорідних вимог,  господарський
суд правомірно не визнав припинення зобов'язання між сторонами.
 
     Заперечення відповідача стосовно невідповідності  генератора,
який йому був проданий на підставі договору  від  6  березня  2006
року, заявленому, також були правомірно не враховані господарським
судом, оскільки не грунтуються на фактичних  обставинах  справи  -
технічні  характеристики  генератора,  якій  мав  намір   придбати
відповідач, викладені в додатку до зазначеного  договору,  тотожні
характеристикам генератора, який йому був проданий.
 
     Помилки у зазначені технічних характеристик генератора,  яких
допустилися  контрагенти  при  складанні   акта   прийому-передачі
товару, не можуть бути підставою для відмови в  позові  в  частині
стягнення його ціни.
 
     За обставин невиконання  відповідачем  грошових  зобов'язань,
встановивши в його діях склад  цивільно-правової  відповідальності
та застосувавши до спірних  відносин  правила  статей  525  і  526
Цивільного   кодексу   України   ( 435-15 ) (435-15)
        ,   господарський   суд
обгрунтовано  задовольнив  позов  в  частині  стягнення  основного
боргу.
 
     За правилами статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        
боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу  з  урахуванням
річних і господарський  суд  дійшов  обгрунтованого  висновку  про
задоволення позову в цій частині.
 
     Відповідно до частини 2 статті  193,  частини  1  статті  216
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
         порушення зобов'язання є
підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим
Кодексом, іншими законами або договором.
 
     За обставин порушення відповідачем зобов'язання  господарські
суди на підставі пункту 7.2 договору № 714/42, пункту 7.1 договору
№ 251105, пункту 7.2 договору № 770, статті 549 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
         та статей  230  і  232  Господарського  кодексу
України  ( 436-15 ) (436-15)
          обгрунтовано  задовольнив  позов  в   частині
стягнення пені і штрафу.
 
     За змістом  статей  33  і  34  Господарського  процесуального
кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          кожна  сторона  повинна  довести  ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
 
     Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарському
суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи  звільняють  його
від цивільної відповідальності.
 
     Отже,  з  урахуванням  меж  перегляду  справи  в   касаційній
інстанції, колегія суддів  вважає,  що  під  час  розгляду  справи
фактичні її обставини  були  встановлені  господарським  судом  на
підставі всебічного, повного і  об'єктивного  дослідження  поданих
доказів, висновки суду  відповідають  цим  обставинам  і  їм  дана
належна  юридична   оцінка   з   правильним   застосуванням   норм
матеріального і процесуального права.
 
     Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
суд
 
 
 
     ПОСТАНОВИВ:
 
 
 
     Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  20
грудня 2006 року  у  справі  №  21/329-06  залишити  без  змін,  а
касаційне подання заступника прокурора  Дніпропетровської  області
без задоволення.
 
 
 
     Головуючий, суддя
 
 
 
     М.В. Кузьменко
 
 
 
     Суддя
 
 
 
     I. М. Васищак
 
 
 
     Суддя
 
 
 
     В. М. Палій