ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2007 р.
№ 20-5/305 ( rs220909 ) (rs220909)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швець В.О.
за участю представників сторін котрі позивача відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Херсонська О.Б.- дов від 10.07.06 року №28 Бондар В.I. -дов.
від 24.01.07 року №75 Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Лінарт"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
22.02.2007 року
у справі господарського суду
№ 20-5/305 ( rs220909 ) (rs220909)
міста Севастополя
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"
до
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
про
стягнення 247445грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Линарт",
звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про
стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1заборгованості за договором про надання послуг від
IНФОРМАЦIЯ_1року в розмірі 136104,62 грн., серед яких 122580,64
грн. основного боргу, 9175,74 грн. пені, 1982,94 грн. процентів за
користування чужими грошовими коштами, 2365,30 грн. збитків від
інфляції. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем
належним чином не виконувались зобов'язання щодо оплати наданих
послуг.
Господарський суд міста Севастополя рішенням від 02.11.2006
року (суддя Євдокімов I.В.) позов Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Лінарт" задовольнив в повному обсязі,
стягнувши з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. на
користь позивача заборгованість в сумі 136104,62 грн. Суд визнав
обгрунтованими доводи позивача про те, що за договором надання
послуг від IНФОРМАЦIЯ_1року Суб'єкту підприємницької діяльності
ОСОБА_1. надавалось в оренду судно "ВЬIГ" для здійснення
буксирувальних операцій, прийняв надані позивачем докази та
прийшов до висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог
про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням
штрафних санкцій.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
22.02.2007 року
рішення господарського суду міста Севастополя від 02.11.2006 року
скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на
безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача суми
боргу саме за оренду судна. Судова колегія зазначила, що
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Линарт" не
позбавлено права звернутись до суду з позовом про стягнення з
відповідача заборгованості за надані послуги з буксирування з
належним розрахунком суми заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Лінарт"
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 22.02.2007 року, залишивши
без змін рішення господарського суду міста Севастополя від
02.11.2007року, посилаючись на те, що постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду у даній справі прийнята з
порушенням норм матеріального права, а саме статей 627, 628, 901,
903, 905 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 180
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 206 КТМ України.
Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд неповно
з'ясував фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для
розгляду справи, що призвело до прийняття незаконного та
необгрунтованого рішення.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. не скористався
своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста
Севастополя та постанові Севастопольського апеляційного
господарського суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було
встановлено, що 25.11.2005 року між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Лінарт" -судновласник, та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес"- фрахтувальник, був
укладений стандартний бербоутний чартер, предметом якого є судно
"ВЬIГ" 1995 р. в., тип-буксир. Власником судна є Товариство з
обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на підставі свідоцтва
про право власності СЕ НОМЕР_1року. IНФОРМАЦIЯ_1року між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" та
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1-замовником, укладено
договір про надання послуг відповідно до умов якого Товариство з
обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" взяло на себе
зобов'язання надати судно для проведення буксирувальних операцій,
а замовник зобов'язався оплатити надані послуги за умовами цього
договору. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання послуг від
IНФОРМАЦIЯ_1року, оплата повинна здійснюватися на розрахунковий
рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес"
із розрахунку 25000 грн в місяць. 15.09.2005 року між Товариством
з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" -кредитор, та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"-новий
кредитор, був укладений договір відступлення права вимоги за
умовами якого новий кредитор прийняв на себе право вимоги за
договором про надання послуг від IНФОРМАЦIЯ_1року.
Відповідно до статті 222 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, за договором морського буксирування власник
одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше
судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його
протягом певного часу, чи для виконання маневру.
Встановивши, що судно "ВЬIГ" з метою здійснення
буксирувальних операцій виходило з Євпаторійського морського
торговельного порту в грудні 2005 року - 09.12; квітні 2006 року
10.04, 17.04, 19.04, 27.04., суд не дослідив у повному обсязі
об'єм наданих послуг та, відповідно, не визначив обсяг наявної
заборгованості. Ці ж обставини повною мірою не з'ясовувалися і
місцевим судом.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання послуг одна сторона
(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення
певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не
встановлено договором.
Приписами статті 903 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що у разі коли договором передбачено надання послуг за
плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу у
розмірі у строк та у порядку які встановлені договором. Приписи
наведеної норми щодо обов'язку оплати кореспондуються і зі статтею
222 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
.
На наявності між сторонами договірних зобов'язань з надання
послуг буксирування, а також умов щодо відплатності таких послуг,
розміру,
строків, порядку оплати та їх фактичному наданні Товариством
з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" Суб'єкту
підприємницької діяльності ОСОБА_1(відповідачеві), позивач
зауважував упродовж усього розгляду справи в місцевому та
апеляційному господарських судах.
Зазначене у повному обсязі не було досліджено судами
попередніх інстанцій.
Згі дно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. З огляду на наведене ухвалені у справі рішення
господарського суду міста Севастополя від 02.11.2006 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.02.2007 року не можна вважати законними і обгрунтованими, тому
вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
з'ясувати дійсні обставини справи, обгрунтованість вимог позивача
і заперечень відповідача і відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.11.2006
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.02.2007 року у справі № 20-5/305 ( rs220909 ) (rs220909)
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду м. Севастополя.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма"Лінарт" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В. Швець